Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

Зiбралися вони i пiшли. І зайшли у великий лiс. Дочка дiдовi й каже:

– Вернiться, тату, додому, я й сама пiду, десь найду собi службу.

– Добре, – каже дiд.

Попрощався дiд i вернувсь, а дiвчина пiшла собi.

Ото йде та йде дуже великим лiсом, коли стоiть яблунька, така зарощена бур'яном, що й не видно ii, та й каже:

– Дiвонько-голубонько, обчисть мене, обполи мене, – я тобi у великiй пригодi стану!

Дiдова дочка закотила рукави, обполола, обчистила i пiсочком обсипала; яблунька подякувала, дiвчина й пiшла далi.

Схотiлось дiвчинi пити. Вона зайшла до криницi, а криничка iй i говорить:

– Дiвонько-голубонько, вичисть мене, прибери мене, – я тобi у великiй пригодi стану!

Дiвчина вичистила, прибрала i пiсочком обсипала; криничка iй подякувала, – вона й пiшла далi. Коли бiжить такий поганий собака та й каже:

– Дiвонько-голубонько, обчисть мене, оббери мене, – я тобi у великiй пригодi стану!

Дiвчина заходилась, обчистила, обiбрала реп'яхи, собака сказав: «Спасибi, дiвонько!» І пiшла вона далi.

Коли стоiть пiч, i така облуплена, а бiля неi глина лежить. І каже та пiч:

– Дiвонько-голубонько, обчисть мене, обмаж мене, – я тобi у великiй пригодi стану!

Дiвчина замiсила глину, полiзла у пiч, обчистила, обмазала; пiч iй подякувала, дiвчина й пiшла далi.

Йде та йде, – зустрiчае ii жiнка та й каже:

– Здрастуй, дiвчино!

Дiвчина вiдказала iй:

– Доброго здоров'я!

– Куди ти йдеш, дiвчино? – спиталась жiнка.

А дiвчина й каже:

– Іду, тiтонько, щоб де найнятися.

– Наймись у мене, – сказала жiнка.

– Добре, – вiдказала дiвчина, – наймусь.

– У мене, – каже жiнка, – невелике дiло, аби ти вмiла зробити те, що я скажу.

– А чому ж не зумiю? – каже дiвчина. – Раз менi покажете, панiматко, а вдруге i сама знатиму.

Ото прийшли додому, де та жiнка жила. Жiнка й каже:

– Ось що, дiвчино: оце тобi казани, то ти рано й вечiр нагрiй окропу, вилий у корито i борошенця туди всип, i замiшай, – тiльки гляди менi, щоб не гаряче було, тiльки тепленьке.

Та не бiйся, що б не бачила, що б не чула, – стань на порозi, двiчi свисни, то до тебе позлазяться гадюки, ящiрки, жаби i всякий звiр. Ти нагодуй iх, то вони й порозлазяться, куди кому треба.

Дiвчина сказала:

– Добре, панiматко, так буду робити, як ви мене навчили.

Увечерi дiвчина хутенько затопила пiч, приставила окропу, нагрiла трохи, повиливала в корито, борошенця туди всипала й замiшала.