Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

Мертве царство: Казки про мерцiв, упирiв, привидiв

Сборник

Вiдкривши цю книжку, ви потрапите у Мертве царство, познайомитеся з його жахливими мешканцями, побуваете в гостях у мерця, дiзнаетеся про царя, що був пiд землею, про царiвну-опирицю, про привида i перевертня, про життя i смерть i ще багато страшних iсторiй, вiд яких захоплюе подих.

Мертве царство: Казки про мерцiв, упирiв, привидiв

Ненькова сопiлка i батiжок

Сини слiпого царя

Жив десь недалеко вiд кiнця свiту один старий цар, а в того царя було три сини.

Двое були спритнi й поставнi легенi, а третiй недолугий, боязкий, ще й придуркуватий. Старий захворiв i ослiп. Хлопцiв занепокоiло, бо вiн почав дуже нарiкати, яких мае синiв, що про хворого не дбають. Тепер будуть змушенi поперемiнно доглядати слiпого царя, водити його. Журяться вони, журяться, коли приходить один сивий дiдо та й звiдае iх:

– Що то ви зажурилися?

– Шкода вам, дiду, говорити, бо й так не допоможете, – вiдповiли легенi.

– Не знати, не знати, – сказав на те старий. – А може, й допоможу.

І легiнi йому розповiли, що старий ослiп, а жоден дохтур у iх царствi не в силi його вилiкувати.

– Чи ви, дiду, могли б зарадити? – зазвiдали царевичi разом.

– Сам-один я нiчого не вдiю, – пояснив старий дiдо. – Але пораду можу дати. Учинити те, що я пораджу, – i велике, й невелике дiло. Послухайте лише! Десь на свiтi е скляна гора, а на тiй горi – одне потятко[1 - Потятко – пташеня.]. Скiльки разiв воно защебече – стiльки краплин кровi витече в нього з дзьобика.

Коли тими краплями помастите вiтцевi очi, то нараз прозрiе.

Подякували царевичi за добру пораду, i двое старших почали збиратися в дорогу. І молодший брат попросив старого, аби його вiдпустив на скляну гору знайти чудо-пташку. Слiпий цар нiяк не давав згоди, але хлопець за всяку цiну хотiв пiти з братами.

– Ну, раз так дуже хочеш, то йди, синку мiй, – сказав йому старий. – Але ти – нещасник, ти десь там загинеш… Лiпше не лишав би мене самого!

Слiпий цар даремно просив його зостатись, хлопець не слухав, та й готово! Вiн осiдлав собi стару шкапу i рушив за братами, котрi сидiли на парадних конях.

Та й не взяв на дорогу нiчого, а брати напхали повнi кишенi грошей.

Неслися три царевичi на конях i могли би нестися ще швидше, але що було робити, коли шкапа того недотепи не встигала бiгти за двома парадними кiньми. Старший та середущий час вiд часу мусили ставати й причiкувати хлопця.