Біблійні казки: Казки та легенди про святих

Якщо, за недосвiдченiстю тих, хто пливе на кораблi, iх не вiдганяти гарматними пострiлами, то вони так устигають захопити своiми спiвами, що всi на кораблi засинають, i тодi «морськi люди» перекидають його.

Пiсень i казок народ сам не складае, а складають iх морськi люди i навiть перекладають на ноти. По суботах звичайно грае море, на поверхню його випливають «морськi люди» й починають спiвати рiзних пiсень, а чумаки стоять у цей час на березi й навчаються вiд них пiсень, якi потiм i виспiвуються всюди по мiстах i селах.

Інколи вони виходять на берег i марширують закутi в залiзо, а зброя iхня аж ряхтить до сонця.

Впiймати Морську Людину дуже важко, бо вона здатна перерiзати хвостом будь-яку сiть. За народними переказами, одного такого були впiймали i три днi тримали у шаплику. Вiн сидiв, скулившись i витрiщивши очi, та коли врештi випустили його в море, вiн почав стрибати й плескати в долонi.

Легенда про Пiлата Понтiйського

(Давньоукраiнська легенда)

Був собi якийсь король iменем Литус в Римi, що мав за наложницю дiвицю-однодумницю, а ту звали Пiлла.

Вона народила йому сина. Мати (згiдно зi своiм iменем) назвала сина Пiлатом. Коли минуло три роки, вона вiддала сина до королiвського двору батьковi. А його батько мав ще одного сина вiд поштивоi жiнки. І виховувались вони разом iз Пiлатом, а, дiйшовши певного вiку, часто мiж собою сварилися i билися, бо той поштивий королiвський син був вродливiшим, мудрiшим i смiливiшим вiд Пiлата. Позаздривши йому, Пiлат зрадою убив свого брата наодинцi.

Почув про це король, i жаль йому стало сина. Скликав вiн своiх мудрих вельмож i запитав iх, що йому з таким вбивцею робити. Тi вiдповiли:

– Покарати на смерть.

Король, не бажаючи нi вбивати Пiлата, анi при собi тримати, подарував його римлянам, аби вiн загинув там без його вiдома. Такий подарунок король звик робити кожного року. В той час у Римi був невiльником син франкського короля, якого теж вiддали в неволю замiсть данини. І був вiн мудрiшим i здiбнiшим вiд Пiлата.

Пiлат позаздрив йому i теж убив. Дiзнавшись про це, римляни засумнiвалися i почали радитись, що з ним робити. Спочатку Пiлат брата убив, потiм франкського королевича, а скоро захоче бути володарем iхнiх земель.

Отже, – вирiшили римляни, – вiн винен i засуджений на смерть, то пошлiмо його в ув’язнення на острiв Понтiйський до пiдступних людей, яких Понтус залишив для великих збиткiв. Вони звикли не пiдкорятись нiкому, то ж нехай вiн буде для них суддею.