Казки про богатирів та лицарів

У палацi товкся усiлякий люд – придворнi, посли й гостi, – але палац здавався цiсаревi порожнiм, як мужицька стодола на початку лiта. Щоб забути про свою гризоту, цiсар тiкав у лiси, ходив на полювання.

Одного дня набрiв на хатину. Там жила якась жiнка – ще не стара, але й не молода. Цiсар спитав ii:

– Сама живеш?

– Сама.

– А дiти де?

– Розiйшлися по бiлому свiту.

– А у мене не було дiтей. І нема менi життя без них.

– Як твоя величнiсть дуже хоче, я можу постаратися, що вони в тебе будуть.

– А як ти це зробиш? – поцiкавився цiсар.

– Знаю таку знахарку, що мае всяке зiлля. Та треба купу грошей.

Цiсар засунув руку до кишенi й вийняв жменю золота. Дав жiнцi й сказав:

– Як роздобудеш того зiлля, вiд якого у моеi жiнки народиться дитина, дiстанеш ще бiльше.

– Приiдь через рiк.

Цiсар скочив на коня й поiхав додому. А жiнка – до знахарки. Кинула на стiл золота i розповiла, що iй треба. Знахарка сказала:

– Я знаю таке зiлля. У цiсарському саду росте яблуня, а на нiй – шiсть яблук: трое низько, а трое – трохи вище.

Жiнка пiшла у цiсарський сад. Там справдi була яблуня, а на нiй – шiсть яблук. Зiрвала iх i сховала в пазуху.

«Нема дурних, – подумала жiнка. – Цiсарева хоче висиджуватися й вилежуватися у своiх палацах, а я маю дбати, аби у неi були дiти? Я iй не дам нi одного яблука. Усi з’iм сама!..»

І з’iла три яблука, а три кинула коняцi. До року жiнка народила хлопчика iз золотим волоссячком, а коняка – лошачка iз золотою гривою й хвостом.

І ось приiхав цiсар. Подивився на файного хлопчика й спитав:

– Це твiй?

– Мiй…

– А де мiй?

– Нема. Знахарка сказала, що твоя жiнка персона вищого колiна. Для неi треба зiлля трирiчноi давностi.

– Най буде так, як кажеш, – погодився цiсар. – Але коли твiй хлопець пiдросте, то присилай його до мене: вiн повинен жити в цiсарському палацi, бо у нього – золоте волосся.

А син рiс дуже швидко i через три роки став уже великим. Мати вирядила хлопця до цiсаря в столицю разом з лошачком.

– Називай мене татом, бо в тебе нема тата. Як умру, то лишу тебе цiсарем.

Але вибухла вiйна iз сусiднiм королем. Цiсар iз своiм вiйськом подався воювати. Тим часом його жiнка знайшла собi любаса. Хлопець усе то видiв i ходив зажурений. Любас троюдив цiсареву, аби зiгнала хлопця з цього свiту.