Казки про богатирів та лицарів

Прийшов цар Зализач, що правив тим царством Зарайським, з дочкою Настусею до тих купцiв товар купувати. Настуся побачила молодого прикажчика i на виду почервонiла, а очима то тiльки блудить на вроду прикажчика, далi й каже своему батьковi царю Зализачу:

– Яке, – каже, – славне хлоп’я у цих купцiв: наше все царство об’iдеш, а такого не знайдеш. Вiзьмемо його до нашого двору в найми.

Цар пiдiйшов до хлопчика та й питае:

– Як тебе звуть i звiдки ти родом, що я скiльки на свiтi живу, а такоi краси не бачив, яку тобi Бог надiлив?

– Зовуть мене, – каже хлопчина, – Бовою, а родом я здалека: сiм рокiв туди iхать, та й то не доiдеш, хiба пташка на хвостi занесе.

А це й був славний царевич Бова Королевич: вiн довго лiтав пташкою бистрокрилою, аж поки не зустрiв безкрае море, тодi знов обернувся хлопцем i найнявся до купцiв крамом торгувать.

Отож цар Зализач нагородив купцiв подарунками дорогими, а собi взяв у найми Бову Королевича i приставив його джурою до дочки своеi Настусi.

Полюбив Бова Королевич свою панночку Настусю, i вона його полюбила; не було в неi такого вiрного i щирого джури, не було й такого красивого жениха.

Якось цар Зализач скликав до себе своiх князiв та принцiв i зробив пир. Всi гостi пирували, мед-вино з кубкiв золотих опорожняли, сама царiвна Настуся частувала iх вином дорогим, а Бова Королевич бiля столу прислуговував – аж заiхав у двiр гонець та й каже, що кругом мiста обступив турецький цар Белербек зi своiм вiйськом та й трiбуе, щоб цар Зализач зараз видав йому дочку свою Настусю в гарем за старшу жiнку.

(А у тих турок жiнок достобiса, i живуть вони мiж жiнками, як ото бугай в чередi.) Тiльки що вiдповiв гонець цi вiстi, аж у город в’iхав сам цар Белербек на конi вороному, такому, що з носа пара йде на верству i людей з нiг збивае, а пiд копитом земля в колiно вилiтае. Голова в Белербека, що i обiруч не обiймеш, плечi в двi саженi, з очей iскри сиплються, а з зубiв тирса летить.

В’iхав вiн у город, махнув мечем-кладенцем i кричить:

– А хто хоче моеi сили спробувать, за царiвну Настусю свою голову покласти?!

Затрубив цар Зализач у труби, кликнув вiн дванадцять лицарiв своiх, та всi вони проти Белербека здавались, як мишi проти кота.

Побачила тодi Настуся свою лиху годину, побачила, що через неi дванадцять молодих лицарiв загинуть, та й почала просить батька, щоб краще вiн вiддав ii Белербеку, нiж стiльки душ з свiту зводить.