Казки про богатирів та лицарів

Дiвчина прийшла i почала кричати:

– Що ви, песi сини, тут робите?

Та й дротяним батогом – раз, другий раз, третiй раз вдарила Єруслана. А вiн засмiявся:

– Витязька рука не так б’е. Це тобi – якби блоха вкусила.

Схопив ii за волосся, вiдiбрав батiг i коли раз ним свиснув – лиш кров бризнула:

– Так б’е витязька рука! Раз – та гаразд!

Дiвка, ревучи, кинулася до старшоi сестри i розповiла, що сталося. Старша посилае ще одну:

– Йди ти…

– Я не йду – вони й мене наб’ють, – каже дiвчина.

– А ти йди не так… Вклонися, подай руку i запитай, чого до нас прийшли?

Вона так i зробила – вклонилася й питае:

– Чого, молодi витязi, до нас прийшли?

– Ми прийшли вашу сестру сватати, – вiдповiв Єруслан.

– Можна, можна… Заходьте.

Зайшли в палац i сiли за стiл. Старша витязька каже:

– Чи хочеш, молодий королю, напитися вина з моеi чари?

– Хочу.

– Ну, йдiть i занесiть чару вина, – наказала витязька.

Занесли й поклали на стiл.

– Хай покуштуе мiй слуга, – сказав король.

Єруслан пiдняв чару, поклонився до витязьок i випив до дна – ще й потер у руках чару. Каже:

– Та хiба з такого дають витязям пити? У нас iз такого жони свиней поять!

Старша дуже розсердилася. Але спитала мирно:

– А може, молодий король хотiв би iз моеi гармати вистрелити?

– Чого би нi, хочу, – вiдповiв король.

– Ну, йдiть, сестри, занесiть гармату i кулю.

Коли вiн побачив, яка то гармата, аж налякався.

– Хай спробуе мiй слуга, – сказав витязькам.

Єруслан заладував, пальнув i тут же в руках поламав гармату. Каже:

– Ви з такого даете стрiляти? У нас iз такого дiти горобцiв б’ють.

Тодi старша каже:

– Може, молодий король хоче на моему коневi поiздити?

– Хочу.

– Ну, йдiть, сестри, приведiть коня.

Пiшли i привели коня за вуздечку. Король нараз бачить, що вiн i ту вуздечку не зможе пiдняти.

– Хай спробуе слуга.

Єруслан сiв на коня, а кiнь почав знiматися вгору, як лiтак. Хлопець його вдарив межи вуха, i кiнь одразу здох.

– Та ви такого здохляка витязям даете? У нас таких коней запрягають у циганський вiз.

Каже старша дiвка:

– Тепер ще сватання не буде. Я ще вам одну загадку загадаю. Як вiдгадаете, тодi зробимо сватання. Я поiду до свого дiда, котрий живе у другiй державi.