Казки про богатирів та лицарів

Побачили лицарi Бову Королевича та й кажуть:

– Посилае Белербек тобi всi цi вози, наповненi золотом, та срiблом, та шовками дорогими, та каменем самоцвiтним, щоб ти взяв цей викуп за царiвну Настусю, а як не вiддаси за грошi, то силою вiзьмемо.

– Не купите ви в мене нiзащо моеi Настусi i силою не вiзьмете, – вiдказав iм Бова Королевич.

Розiгнав свого коня вороного, махнув мечем-кладенцем, так лицарськi голови й почали встелять чисте поле.

Всiх лицарiв Белербекових перебив Бова, зоставив тiльки одного та й каже йому:

– Вертайся до свого царя Белербека, вiдвези йому назад його добро та скажи, щоб вiн не чiпав мене, бо я й царство його все чисто переб’ю.

Вернувся той лицар до Белербека i розказав йому все, як було. Збентежився Белербек, зiбрав до себе своiх вiзирiв i почав раду радить, що робить з Бовою Королевичем. А вiзирi йому й кажуть:

– Не такий лицар Бова, щоб ми його подужали; пошлiм на нього нашого силача Полкана-богатиря, котрий в пiдземеллi сидить, на ланцюгу прив’язаний, – його нiхто не повинен подужать.

Позвав тодi цар Белербек Полкана-богатиря та й каже:

– Привезеш менi Бову Королевича, дам тобi волю, а не привезеш – спiймаю тебе i на смерть замучу.

Зрадiв Полкан-богатир, що побачив свiт Божий, а богатир вiн був не простий, не такий чоловiк, як-от ми з вами, люди хрещенi. Полкан-богатир був наполовину кiнь, а наполовину чоловiк: голова i руки чоловiчi, а ноги кiнськi з копитами, та ще й хвiст, як у коня. Сказано: нечиста сила та й годi.

Отож як спустили з ланцюга Полкана-богатиря, як побiжить вiн, як затупотить – аж земля застогнала, курява аж пiд небо пiднялась.

Чуе Бова Королевич, що на нього не бiжить, а летить щось страшне, якесь опудало. Поклав вiн знов свою Настусю у лiсника в хатi спати, а сам сiв на коня, взяв свiй меч-кладенець i вискочив на Полкана-богатиря. Зав’язалась у них битва страшенна, невиданна: земля стогнала, звiр’я вiд них повтiкало, пташки за море порозлiталися, лiс до землi нагинався. Реве Полкан-богатир, на Бову Королевича наступаючи, дуби з корiнням рве та влуча в нього, а Бова махне мечем-кладенцем, так за милю i одскочить вiд нього Полкан-богатир.

Три днi i три ночi бились вони, а потiм Бова Королевич влучив Полкана ратищем в саме черево. Заревiв Полкан i впав на землю. Бова хотiв йому голову стяти, та Полкан йому й каже:

– Не вбивай мене, славний лицарю Бово Королевичу, я тобi буду за меншого брата, а двох нас нiхто в свiтi не подужае.