Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

– То служи за те, що я тебе вберу i буду годувати.

– Най буде.

Дае йому свiй поношений одяг, а на ранок виходить наймит надвiр голий. Пан розсердився i каже:

– Будеш тепер ходити i iздити так, як е.

Але пiдiйшов до нього якийсь дiдусь i питае:

– Чи ти, сину, такий нещасний, що так ходиш?

– Дiдусю, я нiчого не годен собi придбати, бо щоночi якась бiда iсть i рве мою одежу.

– А ти тютюн маеш?

– Тютюн маю, бо ношу в кулацi.

– То дай закурити.

Дае дiдусевi тютюну, закурили, i дiд радить:

– Йди, хлопче, до пана i проси, аби вiн дав тобi за службу ту гранiтну скалу, що стоiть серед його поля.

Пiдеш цiеi ночi туди ночувати. Але не спи, лиш дивися, що буде зi скалою робитися. Що би там не було, не займай. Лише останне, що залишиться, злови i добре бий. Тодi будеш знати, чому голий ходиш.

Приходить наймит до пана i просить дати за службу скалу, що серед поля. Пан витрiщився на нього i розсмiявся.

– Я тобi, голяку, задурно даю ту скалу, бо з неi хiсна не маю нiякого.

Не ночуе наймит в пана, а скоро смерклося – йде спати на свою скалу. Опiвночi з усього свiта злiзлося гаддя, вужi, ящiрки, мавпи i почало той камiнь гризти. Поки зазорiло, згризли до половини. Перед днем все розлазиться, розбiгаеться, лиш одна мавпа посилено гризе скалу i пищить.

Парубок мае добрий цiпок, ловить мавпу i починае добре ii молотити. Вона проситься:

– Йой, чоловiче, не бий мене. Скажу тобi все, що хочеш.

Перестав бити i питае:

– Чого я вiчно голий ходжу?

– На це я тобi таку раду дам.

Йди на край села, там е бiдненька хата, а в тiй хатi двi дiвчини живуть. Старша мае двое щасть: одне свое, а друге – твое. Оженися на нiй. Як будете газдувати, то нiколи не кажи, що щось твое – лише жiнчине.

Голий парубок закрив грiшне мiсце лопухами i прийшов на сватання.

– Чого ти, парубче, загостив до мене? – питае його дiвчина.

– Женитися.

– Та чи ти не бачиш, яка я бiдна? І ти теж, певне, нiчого не маеш, як без штанiв та без сорочки прийшов. Де ти працював, що нiчого не заробив?

– Тепер не питай, чому я голий.

Буду i вбраний, лише вiддавайся за мене.

Дiвчина подумала i погодилася вийти замiж. Просить парубок землi у пана, але той каже:

– Коло скали, яку я тобi дав, е така рiнь, що нiчого рости не хоче, крiм камiння. Як хочеш, то вiзьми собi.

Вiн подякував пановi i говорить:

– Най то буде не мое, а жiнчине.

Купуе дiвчина йому вбрання на весiлля. Вiн одягнув i каже:

– То не мое, то жiнчине.