Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Зупинився серед майдану, бубняр оголошуе:

– Слухайте, люди! Сходiться на мiську площу! До нас приiхав борець з свiтовим iм'ям, i вiн буде боротися, якщо надибае пару по собi!

Йдуть далi, а борець так бутить на людей, як той вiл, що хоче бити:

– Бу-у! Бу-у!

А ця жiнка, що iхала на возi, вчула його голос i вiдзиваеться:

– Бу! Бу!

Чоловiк перелякався i каже:

– Тихо, жiнко, то е свiтовий борець.

– Ну-ну, та й я на свiтi живу.

Борець минае вiз i знову:

– Бу-у! Бу-у!

А жiнка з воза:

– Бу! Бу!

– Та тихо, бiдо, бо вiн зараз прийде до нас, та й кiсток не позбираеш.

– Яка, чоловiче, бiда? Бiди ще нема, хiба буде, – i знову бутить.

А борець пiдходить до воза, злапав коня за капистру й подае руку жiнцi:

– Здорова будь, сестро!

– Здоров, брате!

Той потис жiнцi руку, а вона смiеться:

– То вже вся сила твоя?

Вiн пiднатужився, а вона далi смiеться:

– Все вже?

– Все.

– То дозволь тепер мою силу випробувати.

Як взяла його за руку, як потисла, то шкiра на пальцях потрiскала, лише голi кiстки лишилися.

– Ну, сестро, не встидно менi з тобою боротися. Пiдемо на плац.

– Пiдемо.

Поки зiбралися люди, посидiли обое. Через якоiсь пiвгодини вiн каже:

– Я на тебе вже надивився, а ти на мене. Тепер ще треба, аби люди на нас надивилися. Пора братися до роботи.

– Як боротися, то боротися.

Вийшли на плац, узялися попiдсили, але побороти ii силач не може. Каже:

– Тепер, сестро, весна, то я заб'ю тебе у землю, як колика.

– Прошу дуже.

А мiський плац утрамбований, земля тверда. Борець пiдняв ii над собою й по кiсточки забив у землю.

– То вже усе? – питае вона.

– Нi, ще не все.

– Ану, поправся.

Вiн ще раз як нею гримнув, то забив по колiна.

– Спробуй ще раз, – каже вона.

За третiм разом забив у землю по пояс. Вона вискочила й говорить:

– Я теж газдиня й хочу хоч чоловiковi показати, що я чогось варта.

– Маеш повне право.

Вона його як пiдняла, як загараздила у землю по колiна, а ключ розiмкнувся, i ноги вiддiлилися вiд тулуба.

– Упережи, сестро, себе, бо ти цього варта, а я носити цей пояс не вартий.

Вона взяла пояс, а то – з чистого золота. Де силач не боровся – всюди перемагав, i мiсто давало йому великi грошi за це видовище. Вiн купував таку золоту бляшку, як палець, i чiпляв на пояс. Бракувало ще три бляшки, i весь пояс був би у золотi.