Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

Додон iй написав: «Ти пiдлаштуй так, щоб я мiг його де-небудь знайти i вбити».

Вона зразу ж написала другого листа, призвала гiнця i послала. Пише йому: «Я Гвидона вишлю в лiс».

А в старi часи такi були князiвства: мiсто, а кругом мiста проведений канал, наповнений водою, рiчка i на всi чотири сторони ворота i мости. Хочуть кого впустити в мiсто – ворота вiдчиняють i мiст опускають. А нi (ну, коли там нападав хто) – ворота замикаються i мiст пiднiмаеться.

От вона вислала свого чоловiка. А як вона його вислала? Хитрощами! Вона було все прикидалася слабою, а коли Додон iй передав, що «вiзьму тебе замiж», так вона зробилась здорова й весела.

А перед Гвидоном хвора. Прикликала чоловiка й сказала:

– Чоловiче мiй, знаеш, у мене була ворожка й ворожила менi про мою хворобу. Загадала такi лiки: щоб ти, мiй чоловiк, виiхав у лiс i своiми руками вбив дике козеня, розрiзав i витяг у нього серце, привiз додому i менi сам зварив. І як я його з’iм, тодi буду здорова.

Князь Гвидон нiчого й не подумав лихого.

Сам був мисливець. Призвав слуг, осiдлали коня, взяв з собою одного провожатого, сiли верхи i помчали до лiсу.

Тiльки вони виiхали з двору, а вона зразу ж наказала пiдняти мости i замкнути всi ворота. А сама вийшла на башту (була така башта, щоб було видно кругом) i дивиться. Дивиться й дивиться, баче – чоловiк поiхав у лiс, гониться там за дичиною. Коли це князь Додон з вiйськом летить прямо туди – за Гвидоном, у лiс. А вона все дивиться. Бiгали вони, поки знайшли, де Гвидон. Гвидон же тiльки з одним провожатим, а у Додона сотня душ озброених.

Побачив Гвидон – давай тiкать, а тi давай ганятися за ним. Тiкав Гвидон прямо до перших ворiт, до першого моста. Прибiг – мiст пiднятий, ворота замкненi… Гайда до других! Пригнавсь до других, i там так. Об’iхав вiн кругом всього мiста – всюди ворота були замкненi i мости пiднятi. Тодi вiн з розгону кинувся в рiчку, а Додон зверху давай стрiляти. Та там i вбили його.

Зразу ж княгиня велiла вiдкрити ворота i спустити мости. Вiдчинили, мости спустили, Додон з вiйськом урочисто в’iхав у мiсто, музику наперед, i почали гостювать, гулять.

А Бовi Королевичу було три роки. От вони там стiльки гуляли, Додон захотiв побачити ii сина, говорить:

– У тебе ж е син, здаеться, його звуть Бова Королевич, як би його побачити?

Вона приказуе нянькам:

– Ану ж бо, приведiть Бову Королевича!

А Бова Королевич уже почув вiд няньок, що мама зробила недобре дiло, заховався i не схотiв бачити Додона.