Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

А в стародавнi часи так було: корабель на пристанi стае бiля мiста, i хто там княжить, князь який, чи що, – посилае послiв: «Ідiть подивiться, що на кораблi на продаж е i що вони купують?» Знаться, торгiвля. У них купувати, а свое продавати.

От так пiшли люди i вiд князя Зiндзiвея Андроновича. Прийшли на пристань i як глянули на Бову Королевича, то й забули, чого iх князь послав туди. Тiльки на Бову дивились i дивились.

Як вернулись, питае князь:

– Що там е?

А вони тiльки за того хлопця i розказують:

– Такий хлопець, такий хлопець, такий хлопець!

А дочка князева як почула, та:

– Гайда, поiдемо побачимо!

Зразу ж князь узяв дочку, поiхали.

– Продайте нам його.

Тi не хотять, а цi:

– Нi, продайте, бо арештуем корабель.

Ну, тi вже не мали що робить, продали Бову Королевича князевi Зiндзiвею Андроновичу.

От той князь iз дочкою ведуть Бову Королевича до себе та й питають:

– Як тебе звуть, хто ти такий, якого роду?

А вiн не признаеться, тiльки каже:

– Батько мiй музика, а мама прачка.

Та цi знов його випитують:

– Якого ти роду, хто ти такий, чий ти?

– Батько мiй музика, а мама прачка.

– Ну, – каже князь, – якщо ти простого роду (а Бова уже вирiс, стало йому п’ять рокiв, а здоровий, як дорослий чоловiк), то я тебе поставлю старшим на стайнi, будеш там коням лад давати.

А вiн думае: «Це менi й треба, я буду собi коня шукать по своiй силi».

От побув вiн там на конюшнi, роздивився, усе взнав, знайшов собi коня.

Почалася вiйна.

А ранiше так бувало: коли який-небудь сусiдський князь хоче взяти у другого князя замiж дочку, то присилае листа, пише:

«Дай твою дочку за мене замiж, а нi – зараз прийду i вiйськом завоюю, заберу силою».

От присилае i до Зiндзiвея Андроновича листа один князь, на прiзвище Духопер. А в тiм листi просить: «Вiддай свою дочку за мене замiж, а якщо не вiддаси, то прийду з вiйськом, розiб’ю твое вiйсько, заберу твою дочку замiж силою».

От пiшов князь Зiндзiвей, засмутився, питае дочку:

– Що будем робить? От так i так.

Вона:

– Н-нi! Нiяк! Нiяким родом не хочу, не йду! (А iй уже Бова сподобався. Хоча вiн молодий, а красивий, здоровий!)

Той Духопер як прочитав листа, що не згодна дочка йти замiж за нього, враз зiбрав свое вiйсько, прийшов, оточив мiсто i давай викликать – виходь на бiй (викликать трубою, що називалась баранiй рiг).