Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

Прив’язали слуги пана до столiтнього дуба в саду, а Вилупок як ушкварить, то пан почав i пiд дубом танцювати, а що був прив’язаним шнурками, то за пiвгодини з нього шкiра злiзла.

Та закипiло молоко, i Вилупок перестав грати. Каже:

– Простигне ваша купiль, треба поспiшати.

Наказав пан привести свого найкращого коня, а кiнь боiться пiдiйти до гарячого молока. Слуги силою дотягли його i примусили понюхати купiль. Кiнь як понюхав, то губа вiдварилася й упала в молоко, лише зуби показалися:

Каже пан:

– Тепер можу стрибати, бо кiнь смiеться.

Як стрибнув пан – лише жир з нього сплив на молоцi.

Вареного пана з тим молоком вилили в яму, а русалка одружилася з Вилупком. Братiв прогнали на чотири сторони, а батькiв i всiх добрих людей на весiлля запросили. І я був на тому весiллi, iсти-пити давали, по бородi текло, а в ротi не було.

Дiдусь i Мати води

Якось один дiдусь пiшов у лiс по дрова. На шляху до лiсу протiкала бурхлива рiчка. Дiдусь ступив на хиткий мiсток i ненароком випустив сокиру.

Тут з рiчки вийшла чарiвниця – Мати води – i питае:

– Чого ти плачеш?

– Та ось впустив у рiчку свою едину сокиру.

Тут Мати води дiстала iз дна рiчки золоту сокиру, простягла старому i каже:

– Твоя сокира?

– Нi, – вiдповiдае дiдусь.

Вона дiстала iншу сокиру, на цей раз срiбну, й питае:

– Може, це твоя сокира?

– Та нi, – вiдповiдае старий.

Тодi Мати води показала дiдусевi третю сокиру, зовсiм просту.

– Твоя?

– Оце моя! – зрадiв дiдусь.

За його чеснiсть Мати води вiддала дiдусевi усi три сокири: золоту, срiбну, просту.

Дiдусь нарубав дров i повернувся додому. Його багатий сусiд побачив у старого золоту i срiбну сокиру та й питае:

– Звiдки в тебе таке багатство?

Дiдусь усе йому розповiв. Тодi багатiй швидше вхопив свою сокиру i побiг до води. Вiн кинув сокиру в рiчку, а тодi сiв на березi i став плакати.

Мати води вийшла з рiчки i питае:

– Чого ти плачеш?

– Впустив свою сокиру у воду.

Мати води нагнулася i дiстала з дна золоту сокиру.

– Це твоя сокира?

– Так-так, моя! – вiдповiдае той.

Тут Мати води й каже:

– Ти обманув мене, i не буде тобi нi золотоi сокири, нi простоi.

І з цими словами вона щезла.

Добрий дроворуб

Прийшов якось селянин в лiс по дрова.