Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

Не встиг хлопець подумати, що нема де ночувати, як виходить з лiсу вродлива жiнка й просить до себе:

– Я маю багато волiв. Якщо мене захочеш, то я хоч зараз згодна виходити за тебе замiж.

Пiшов дивитися на ii воли, а то ведмедi. Як не кинуться на нього, а вiн лише рукою махнув – i всi лежать неживi.

Входить до ii палацу i каже:

– Ой, що то за воли! Я за одним махом усiх повбивав.

– Як ти такий сильний, – каже вона, – то будеш моiм чоловiком. Але спочатку подивися на моiх собак.

Пiшов дивитися на собак, а то сорок вовкiв.

Вiн як махнув рукою – всi сорок трупом лежать.

– Добре, – каже вона. – Коли ти такий смiливий i сильний, то будь моiм чоловiком.

Вийшла вона надвiр i переговорила з його мамою, що нiчого не боiться хлопець. Сама не знае, що вчинити.

– Знаеш що? – каже стара. – Виймемо йому очi. Але головне якось перснем заволодiти, аби силу втратив.

Входить чарiвниця до хати i каже:

– Перед весiллям треба жениха купати.

Нагрiла води. Вiн роздягнувся, скинув з руки перстень, а його мати хапнула той перстень i каже:

– А тепер я зроблю з тобою, що сама схочу!

Чарiвниця питае:

– Що з ним вчинимо?

– Виймемо очi й кинемо голого за плiт.

Кинули чарiвницi хлопця за плiт на оболонь, де його кiнь пасся. Як побачив кiнь, що таке сталося з його другом, пiдбiг i каже:

– Сiдай якнайскорiше, бо вони вже здогадалися й радяться спекти тебе в печi.

Викарабкався вiн на коня, й той завiз його далеко-далеко. Скинув пiд старим високим хрестом i лiг поруч вiдпочивати.

Вiн заснув, але опiвночi чуе, що його будить кiнь. А то прилетiло три круки. Один сiв на лiвий бiк перехрестя, другий – на правий, а найстарший – на вершечок.

Чуе: говорять мiж собою.

Перший каже:

– Село вимирае, бо води нема.

Другий каже:

– Я сам таке зробив. Я копитом заткав джерело. Якби хтось з них взяв сирового полотна, злiз у криницю, вiдкрив ним нору, то вода знову була б.

Третiй:

– Я чув, що цiсарева донька дуже хвора: зсохла на трiску. Вона гуляла в парку i плюнула на дорiжку, а жаба прискакала i ту слину злизала.

Жаба тепер живе пiд пiдлогою ii кiмнати й чекае смертi царiвни. Треба ту жабу зловити, розрiзати, дати кровi з неi напитися дочцi цiсаревiй, а в м’ясi скупати, i одужае.

– А ще що в свiтi дiеться?

– Знаю, що мати синовi очi вибрала.

– Якби вiн дiйшов на свiтанку до Дунаю, то буде така вода текти, що хто би в нiй не вмив очi – стане видючим.

Знялися з хреста три круки й полетiли.