Вбити пересмішника

Вбити пересмiшника

Артем Чех

«– …Мило, талановито, але… але пiсля Толстого чи Золя читати Тригоренка не схочеш.

Саме такi слова Олексiй Борисович Тригоренко почув вiд Костянтина Гавриловича, головного редактора одного товстенького журналу.

Олексiй Борисович уже п'ять рокiв як нiчого не писав, але з часу гучноi юностi залишилось кiлька картонних папок з рукописами, якi й були вiднесенi до Костянтина Гавриловича, колишнього приятеля Тригоренка, однокашника та однокурсника…»

Артем Чех

Вбити пересмiшника

– Мило, талановито, але… але пiсля Толстого чи Золя читати Тригоренка не схочеш.

Саме такi слова Олексiй Борисович Тригоренко почув вiд Костянтина Гавриловича, головного редактора одного товстенького журналу.

Олексiй Борисович уже п'ять рокiв як нiчого не писав, але з часу гучноi юностi залишилось кiлька картонних папок з рукописами, якi й були вiднесенi до Костянтина Гавриловича, колишнього приятеля Тригоренка, однокашника та однокурсника.

Заприятелювали Олексiй Борисович та Костянтин Гаврилович ще у школi. Вони навчалися у паралельних класах i нiколи не звертали один на одного уваги. Ну Льошка там якийсь, ну Костик, вiдмiнник, лiдер, але щоб справа доходила до спiльних п'янок або ж рукостискань у коридорах школи – нi. Рiзнi компанii, та й жили у рiзних мiкрорайонах. Так було аж до десятого класу. А у десятому класi на початку березня в учительськiй вивiсили оголошення, мовляв, школа велика, тут тобi i «А», i «Б», i «В», i математичний, i правовий клас, i економiчний коледж на вечiрньому, так що давайте, хлопчики-дiвчатка, якщо ви маете у собi талант, до дня народження нашого славного Кобзаря (хай буде пам'ять його оспiвана у вiках) пiдготуйте вiршики власного виробництва, тiльки, будь ласка, не як того року, коли Романенко зримував «митець» iз самi знаете чим.

На всю школу талантiв виявилось трое. Костик Треплiвський з 10 «Б», Олексiй Тригоренко з 10 «Г» та Надiйка Спiворук з п'ятого класу. Втiм, з Надiйкою була якась темна iсторiя – у неi мама була вчителькою украiнськоi лiтератури у сiмнадцятiй школi, ще й якась другосортна поетка – друкувалася в альманаху «Крила нашого краю», так що талантом там i не пахло, але зробимо скидку – дiвчинцi дев'ять рокiв, нехай уже.

Коли Олексiй та Костик вiдчитали своi вiршi, iх було запрошено на фуршет, який влаштував директор школи Бiзон. Бiзя. Чому Бiзя – досi невiдомо. Таке прiзвисько вiн отримав ще у вiсiмдесят п'ятому, коли тiльки прийшов до школи.