Фарс-мажор

Вина менi дiвиця наливае,

Ми випили на брудершафт, поцiлувались,

Тут незнайомка, кваплячись, усе з себе скидае,

І всього зайвого позбутися менi допомагае,

І пристрасно ми стоячки хвилинку обiймались.

Нарештi лiжко! Ластiвка моя уся трiпоче,

Намацав хутко ii бiлi груди – чудо iз чудес!

«Вже йди до мене», – звабниця шепоче,

Мого проникнення вона несамовито хоче,

І ми удвох без сну всю нiч лiтали до небес.

Любилися нестримно, палко, просто очманiли,

Фантазiям, рукам й тiлам обое дали волю,

На вигадки були майстри, бо ми всього хотiли,

Спинялись трохи вiдпочить, i знову мали сили,

I я вiдчув, що покохав нову знайому Олю.

11квiтня, недiля

Подзвонив Емiк, сказав, що вже переглянув «Еммануель», «Грецьку смокву» та «Глибоку горлянку». Фiльми – те, що лiкар прописав! Сказав, що вiдчувае, що все життя себе обкрадав. Але час ще е.

Чомусь згадалось гасло мого дитинства «Африка прокидаеться!».

12 квiтня, понедiлок

А натхнення не полишило мене i сьогоднi.

ПРО МОЮ НАТУРНИЦЮ

Майстерню мав я на Андрiiвськiм узвозi,

Де у вихiднi вся наша братiя митцiв гуляла,

А в буднi, на моему дерев'яному порозi,

Пройшовши по маленькiй звивистiй дорозi,

Приваблива натурниця опiвднi вже стояла.

Заходить досередини, чарiвно усмiхнеться,

Огляне витвори мого останнього малярства,

А в мене серденько вже стугонить i рветься,

Не в силi витримать, коли ж та роздягнеться,

Щоби побачити всi самоцвiти ii царства.

А та, неначе справдi хоче хiть мою дражнити,

Неквапом так, поволеньки знiма панчохи, блузку,

O Господи, хiба таке спокiйно можна пережити?

Де сили взяти, щоб тут просто не зомлiти?

Чи це пiдвладно витримати серцю й мозку?

Бiсиця хитра робить так щораз, не поспiшае,

Затим пита: «А де ж цукерки, фрукти, кава?»

Без лiфчика i трусикiв на мiй диван сiдае,

Закине нiжку на стiлець, журнальчика гортае,

Й смiеться радiсно, моя зваблива пава.

Бiгцем несу iй мед, горiшки, чашку чаю,

Забуду, що вона прийшла, щоб позувати,

Примощуюся поруч, i цiлую, i зiтхаю,

I дiвчина розводить руки, i я ii вже маю…

Ну хто тут буде кидати таке i малювати?

13 квiтня, вiвторок

Сьогоднi вже писалося якось само собою. Швидко i якiсно. З натхненням. З почуттям. Як то кажуть, що далi в море входиш, то воно приемнiше.

ПРО МОЮ ПОДРУГУ

А ще була у мене ловка сiроока молодиця.