Чебрець в молоці

А коли цього не вмiеш, жити по-справжньому важко.

Останне речення явно потребувало коректив, бо з нього зовсiм не випливало, чи батьковi було по-справжньому важко жити чи жити по-справжньому було йому важко. Але чомусь менi не хотiлося вносити яснiсть у це речення. Як i в ситуацiю загалом. З часом я помiтила за собою, що коли ранiше просто не наважувалася почати з батьком цю розмову, то тепер уже не дуже i хотiла б довiдатися, як усе це виглядало насправдi з його точки зору. Набагато зручнiшим було в цiй ситуацii просто придумати собi батька й мiняти в ньому все, що захочеться, вiдповiдно до потреб ситуацii.

Ще простiшим було придумати собi маму, якоi я майже не пам'ятала, i щоразу мiняти причини ii самогубства, а час вiд часу дозволяти собi навiть своерiдний гепi-енд i переконувати саму себе в тому, що версiя самогубства е такою ж моею вигадкою, як i всi iншi версii. Нi бабця, анi батько нiколи не розповiдали менi про цей випадок, його тiльки так i називали «той випадок», нiби всiм було ясно, про що йдеться. А це цiлком могло бути нiяке не самогубство, а, наприклад, трагiчна випадковiсть. Як iз хлопцем рокiв двадцяти з будинку навпроти, який у всiх на очах випав iз балкона й розбився. Це трапилось у суботу, напередоднi Великодня, безлiч людей бачило це, i кожен висував власнi версii. Дiти в дворi казали, що вiн розмовляв iз другом i занадто далеко вихилився з балкона, не змiг утримати рiвновагу, ще хтось припустив, нiби хлопець мив вiкно i послизнувся, була i така версiя, що на балконi висiла свiжовипрана бiлизна, з якоi накрапало води, i послизнувся вiн через це. Але були й ще менш вiрогiднi версii, як, наприклад, та, що в нього впала додолу писанка i вiн потягнувся за нею. Що саме трапилося насправдi, так нiхто i не довiдався. Приiхала «швидка», констатувала смерть, але забирати труп не дозволили, поки не приiде мiлiцiя. Хлопчину накрили цератою, i вiн лежав на чиiйсь грядцi з квiтами ще пiвдня – я щомитi визирала у вiкно i довго не могла примусити себе вiдiрвати погляд вiд цього шматка церати. Потiм труп забрали, я не бачила коли, як не бачила i самого випадку. Так досi й не знаю, з якого саме балкона випав той хлопець, але постiйно ловлю себе на бажаннi визирнути у вiкно й переконатися, що на тiй грядцi нiхто бiльше не лежить, i менi здаеться, що трава на мiсцi випадку тепер назавжди залишиться прим'ятою i зберiгатиме контури тiла.