Амаркорд (збірник)

Того вечора, коли в точкарiку вiдбувалися вищеописанi i епохальнi з точки зору проходження сексуальноi революцii у нашому дворi подii, я старанно вписувала у розкладений на пiдлозi (бо не помiщався на письмовий стiл) аркуш ватману зразки вiдмiнювання дiеслiв, розподiляючи iх на «iндiкатiво», «субхунтiво» та «iнфiнiтiво», «формас сiмплес», «формас компуестас» та «герундйо», «пресента», «футуро», «iмператiво», «кондiсьйональ», «претерiто перфекто», «претерiто iндефiнiдо», «претерiто антерiйор», «iмперфекто», «плюсквамперфектo», «кондiсьйональ перфекто», «футуро перфекто», «герундйо перфекто», «iнфiнiтiво перфекто» i звичайний «партiсiпйо пасадо».

Зразком при цьому менi слугував iнший, зменшений у масштабi один до десяти, аркуш iз пiдручника французькоi мови, де всi цi зразки були поданi на прикладах французьких дiеслiв. Моiм завданням було проробити те саме з представниками трьох дiевiдмiн дiеслiв iспанських, уживаючи часовi форми й закiнчення за аналогiею i заодно вивчаючи iх напам'ять.

У момент, коли цей процес був близький до завершення, а мiй стан – до вiдчаю, на балконi моеi кiмнати почувся знайомий звук, який означав, що Вiтя хоче зi мною поговорити. Я здивовано глянула на годинник – ще навiть не було першоi, а в такий час ми нiколи не зустрiчалися на балконi, побоюючись, що батьки ще не сплять. Потiм я обережно визирнула iз дверей кiмнати, i переконавшись, що всi члени нашоi сiм'i вже розiйшлися по своiх кiмнатах, вирiшила ризикнути.

Я вийшла на балкон, вдихнула ковток свiжого нiчного повiтря i вiдчула, як iз голови прудко вилiтають старанно визубренi «убе», «убiсте», «убо», «убiера абiдо», «убiесе сiдо» i «абрiамос естадо».

Це вiдчуття чомусь нагадувало те, коли вiд черевикiв вiдвалюються великi кавалки налиплого й засохлого бруду. Було трохи шкода витрачених намарне зусиль, але вiдчувалося i певне полегшення. Я зрозумiла, що контрольну менi завтра не написати, i заспокоiлася.

– Прiвет, iзвiнi, шо пабеспакоiл, я па cрочнiй справi.

Ти знаеш, Льошка с Валькай севодня ета, ну, в тачкарiке. І у нiх праблема. Ми с Гошкай не знаем, як памочь, у Дi Снайдера пра ета тоже нет, может, ти чево пiдкажеш.

– Тс-с-с, – сказала я, – обережно, бо батьки можуть прокинутися, ти знаеш, котра година?

– Ну я же сказав, iзвiнi, проста праблема у людей, треба срочна. Панiмаеш, Льошка купiл презерватiв, а вiн бальшой аказався, злазе, сходили в аптеку, там, гаварят, меньше нема.