Амаркорд (збірник)

На жаль, саме в таких дрiбницях i криеться причина конфлiкту, точнiше, внутрiшнього антагонiзму, який повторюеться з поколiння в поколiння i нiяк не навчить деяких самовпевнених панянок прихильнiше ставитися до «перспективних» чоловiкiв, а деяких перспективних чоловiкiв – виявляти бiльше проникливостi й життевого досвiду при виборi об'ектiв своiх симпатiй.

У коридорах Львiвськоi Полiтехнiки Ви протягом максимум п'ятнадцяти хвилин зустрiнете мiнiмум п'ятьох чоловiкiв такого типу. Випрасуванi сiрi штани вiд неiснуючого костюма, голуба сорочка з обтертими манжетами, сiрий ангоровий светр в обтяжку, чорнi мешти виробництва львiвськоi взуттевоi фабрики «Прогрес», потягана старенька сумка з чорного шкiрозамiнника через плече, лисина, рожевий гребiнчик, що акуратно вистромлюеться iз задньоi кишенi штанiв, i, звичайно, кiлька золотих протезiв серед зубiв переднього ряду.

Перше, що впадае Вам в очi, а точнiше, в нiздрi при знайомствi з цим кандидатом математичних, фiзичних чи квантово-теоретичних наук, – характерний запах iз рота, що свiдчить про нерегулярне користання з послуг зубного лiкаря, не менш характерний запах спраглих чергового прання шкарпеток i натомленоi активним способом життя сорочки. Наступне, вiд чого Вам, за всього бажання, не вдасться абстрагуватися, – це стараннiсть його пiдкреслено украiнськоi мови з характерною вiдсутнiстю «г», в якiй час вiд часу вперто повторюються: «я рiшив», «менi показалося» i «приймiть моi вибачення». Але це все – зовнiшне, а в рештi своiх проявiв цi люди досить милi, ввiчливi та начитанi й переважно справляють приемне враження. Щоправда, здебiльшого на мам i бабусь своiх юних студенток, анiж на самих довгоногих першокурсниць.

– Вибачте, будь ласка, Ви не пiдскажете, де тут вулиця Семена Петлюри?

– Нi, – буркаю я i поспiшаю якомога швидше дiстатися до кав'ярнi, омрiяного гарячого напою, добре опаленого примiщення, де можна палити, де немае книжок, студентiв i зимовоi сесii.

– А як Ви думаете, – не вгавае мiй спiврозмовник, – може iснувати у Львовi така вулиця?

– Я про це не думаю.

– Перепрошую, що я Вам так набридаю, але я звернув на Вас увагу ще в бiблiотецi. У Вас такий незвичний пiдхiд до пiдбору лiтератури: вiршi Горацiя, драми Франка, пiдручник з полiтекономii i «Основи бейсiку». Можна Вас запитати, чим це вмотивовано?

– Небажаною вагiтнiстю, – буркаю я i пришвидшую крок. Невже цей придурок нiколи не здавав сесii? Зрештою, яка йому рiзниця?

– Дивно, а я думав, це пов'язано iз сесiею.