Амаркорд (збірник)

Особливо часто я перечитувала статтю, присвячену новим вiдкриттям у галузi кристалохiмii, мабуть тому, що вона мiстилася на самому початку номера, а одного разу, коли батьки в черговий раз намагалися примусити мене з'iсти котлету за обiдом, я не витримала i процитувала: «Геокристалохiмii як новому напрямку розвитку традицiйноi кристалохiмii належить прiоритет у розглядi еволюцii мiнералiв у гiрських породах рiзних геологiчних формацiй, а також велика роль у розв'язаннi проблем синтезу речовин iз заданими властивостями з урахуванням енергii кристалiчних граток, дослiдженням iзоморфiзму, полiморфiзму за допомогою рентгеноструктурного, електронографiчного та нейтронографiчного хiмiчного i комплексу фiзичних методiв дослiдження.

А ви тут дурницями переймаетеся», – потiм я переможно видихнула, випила компот i залишила батькiв ошелешено спостерiгати за тим, як Толя наминае свою порцiю котлет iз перловкою.

Можливо, уривок iз цього монологу долинув i до Толиних вух, бо вiн бiльше не запрошував мене на партiю гри в прокатний бадмiнтон.

Батьки заховали вiд мене журнал «Наука и жизнь», але апетиту на холоднi макарони це менi не додало.

Шкодувати про свою тодiшню юнацьку зарозумiлiсть я почала значно пiзнiше, коли у 8-му класi зрозумiла, що вперше закохалася.

Майкл Джексон, поезiя i «Ласковый май»

Насправдi травень того року для жiночоi частини нашого класу видався зовсiм не ласкавий. Уважний спостерiгач мiг би зауважити явнi ознаки своерiдноi епiдемii. Смаки моiх однокласниць подiлилися рiвно на три частини: одна частина була до безтями закохана в Майкла Джексона, iнша – у Джорджа Майкла, третя, наймалочисельнiша, обрала об'ектом своiх симпатiй солiста повально модноi на той час групи «Ласковьгй май».

І невiдомо, кому з них усiх велося найгiрше.

Симптоми цього захворювання незалежно вiд вибору об'екта закоханостi завжди були однi i тi ж. Абсолютно всi, навiть найстараннiшi вiдмiнницi, раптом рiзко зменшували довжину шкiльноi форми, припиняли носити у волоссi обов'язковi для буднiх днiв голубi i для святкових – снiжно-бiлi стрiчки, цупили в мами мешти на високих обцасах та, iгноруючи незручностi, пов'язанi з невiдповiднiстю розмiру, намагалися носити iх спершу пiсля школи, а далi й на уроки.

Наступний етап хвороби вiдзначався яскраво помальованими в найнеймовiрнiшi вiдтiнки рожевого нiгтями, густо нафарбованими, а часом i накладними вiями, тоненько вискубаними бровами, дехто навiть наважувався на свiтло-рожевi тони помади. Це – у школi.