Амаркорд (збірник)

Вони економлять на пральному порошку, зате щонедiлi напиваються у своiх ресторанах i б'ють своiх дружин, у них багато дiтей i собак, у квартирах – таргани й антисанiтарiя, вони неосвiченi i вульгарнi, про що з ними говорити?

Берто – хороший сiм'янин, вiдповiдальний i дуже любить нашу донечку. Ми були дуже щасливi деякий час, але потiм… Жодна жiнка не може цього витримати. Йому треба було одружуватися з iталiйкою. Нiмкеням надто важко зрозумiти цей патрiархальний свiт. Можливо, тобi вдасться знайти з ним спiльну мову.

У вас, в Украiнi, чоловiки теж, напевно, б'ють своiх жiнок, а тi мовчки терплять i ночами плачуть у подушку?

Менi стало дуже шкода цих двох самотнiх людей, якi стали жертвами чогось дуже абстрактного, чужих переконань, поглядiв, упереджень i плiток, жертвами виховання, «суспiльноi думки» i ще якихось дрiбниць, якi виглядають смiшними i дрiб'язковими порiвняно з iхнiми втомленими обличчями, зсутуленими плечима, тим, як вони й досi червонiють, крадькома кидаючи погляди одне на одного, нервовiстю iхньоi доньки, яку позбавили сiм'i, домашнього затишку i нормального виховання.

Цiкаво, як пiсля цього всього сама Рафаелла ставитиметься до шлюбiв нiмцiв iз iноземцями?

Про працевлаштування i його особливостi

Залишаеться допрасувати ще шiсть сорочок. Комiр, правий рукав, лiвий рукав, спинка, перед, знову комiр. Дорога iмпортна праска старанно паруе, за вiкном непомiтно починаеться вечiр i все помiтнiше – дощ, у мене вчора вкрали велосипед, а сьогоднi я згубила парасолю.

Прасувальна дошка теж iмпортна, теж дорога, що аж нiяк не позначаеться на покращеннi мого ставлення до роботи, хiба що на ii результатах. Зароблених сьогоднi грошей повинно вистачити не лише на трамвай, нову парасолю, а й на весь наступний тиждень. Якщо дуже постаратися, то iх i вистачить, але настрiй усе одно кепський.

– Ви хотiли б, щоб я зiграв для Вас щось на цьому iнструментi? – як завжди, за пiвгодини до закiнчення моеi роботи, питае гер Вайс.

Уроджена нiмецька точнiсть примушуе його завжди висловлюватися повними реченнями. Гер Вайс нiколи не скаже: «Ви хотiли б, щоб я зiграв для Вас щось на iнструментi?» чи «Ви хотiли б, щоб я зiграв для Вас щось?», не кажучи вже про «Ви хотiли б, щоб я зiграв щось?» Ми знайомi вже пiвроку, щосуботи я прасую його сорочки, вiн грае «щось на цьому iнструментi» – i звучить одна й та ж фраза, без жодних змiн.