Амаркорд (збірник)

Герман та емансипацiя. Спроба перша

– Як Ви ставитеся до фемiнiзму? – запитав якось Герман мою бабцю, спостерiгаючи за тим, як вона лiпить вареники. Точнiше, запитав вiн мене. Моiм завданням було перекласти запитання.

– Бабушка, Герман питае, як ти думаеш, чи це було б добре, якби чоловiки вмiли готувати iсти? – Це була одна з тих розмов, пiд час якоi часто доводилося жертвувати точнiстю перекладу задля досягнення взаеморозумiння.

– Та ти шо, внученька, Боже сохрани, вони ж тiльки продукти попортять.

Не, мужикiв не можна пускать до серйозного дiла. Твiй, правда, хароший, i попилососе, i приготовить шо може, но то нiмець, а наших – Боже сохрани.

– Негативно, – переклала я Германовi.

– Чому?

– Бабця вважае, що суспiльний розподiл функцiй зумовлений бiологiчними вiдмiнностями, i це неможливо подолати на генетичному рiвнi.

– Хiба у твоiй краiнi жiнки не борються за рiвнi з чоловiками права?

– Лише деякi, але до них ставляться скептично.

– Чому?

– У нас консервативна краiна.

– Це я помiтив, але ж на iнтелiгентному рiвнi ця проблема, безумовно, повинна викликати ширший суспiльний дискурс.

– Я не думаю, що моя бабця причетна до цього дискурсу.

– А ти?

– Я не знаю.

– Але ж ти сучасна освiчена жiнка, довший час жила на Заходi. Як ти можеш байдуже ставитися до таких важливих речей? Це соромно для iнтелiгентноi людини.

– Можливо. Але менi здаеться принизливою потреба доводити те, що жiнка – настiльки ж повноцiнна особистiсть, як i чоловiк.

Невже це не очевидно? А крiм того, як можна говорити про «всiх жiнок» i «всiх чоловiкiв»? Усi ми рiзнi, i чому б не припустити, що деяким жiнкам подобаеться бути залежними вiд iхнiх чоловiкiв, що для них сiм'я важливiша за самореалiзацiю, роботу i все iнше? Я нiчого не маю проти iдеi фемiнiзму як права на рiвнiсть, але пропагувати це як едино можливу модель свiдомостi – це теж обмеження.

– Ну, а як ти ставишся до того, що колись одяг був суворо розподiлений за статями, жiнкам забороняли носити чоловiче вбрання, примушували iх затягуватися в корсети i сукнi, у яких не те що пересуватися, а й дихати не завжди було можливо? А якщо вони все ж наважувалися одягнути штани, то це вважалося страшним грiхом.

– Коли чоловiки одягали жiноче вбрання, це теж вважалося непристойним. Зате тепер жiнки носять штани, а багато чоловiкiв навiть у найбiльшу лiтню спеку не можуть убрати на себе легкоi сукнi чи спiдницi.