Амаркорд (збірник)

Я вже цiлком сформована людина, не маю бажання вiдмовлятися од своiх звичок, але певнi речi треба або робити вчасно – або не робити взагалi. Я вирiшив, що цього року менi потрiбно вирiшити питання зi своiм особистим життям. Як я вже сказав, це треба зробити зараз, бо потiм може бути пiзно.

Для мене нiколи не було проблемою познайомитися з жiнкою i почати з нею зустрiчатися. Я хороший спiврозмовник i знаю собi цiну. Я i зараз маю можливiсть вибирати. Але вiдтодi, як ми з тобою познайомилися, я вирiшив зупинити свiй вибiр на тобi.

Ти маеш рацiю, я ще не дуже добре тебе знаю, але вже достатньо для того, щоб зрозумiти, що в тобi поеднуються всi якостi, якi, на мiй погляд, повиннi бути притаманнi жiнцi. Ти вродлива, iнтелiгентна, тверезомисляча, здатна дiяти несподiвано.

Напевно, це варто було б сказати iншим разом i за iнших обставин. Подiбнi речi вимагають свiчок i шампанського. Але що зробиш. Не завжди вдаеться все робити за планом. І ще менi здаеться, що рiзниця у вiцi i зовнiшнiсть чоловiка – речi несуттевi для жiнок.

Навпаки, спiлкування з досвiдченим партнером для розумноi жiнки завжди цiкавiше.

Із самовпевненiстю в цього чоловiка, здаеться, все гаразд. Менi чомусь завжди здавалося, що неодруженi чоловiки пiсля тридцяти страждають вiд настiльки ж бiльшоi кiлькостi комплексiв, наскiльки менша кiлькiсть волосся залишаеться в них на головi. Виявляеться, це зовсiм не так. Вiн продовжив пiсля паузи:

– Найбiльше менi подобаеться твоя iронiчнiсть.

Коли спiлкуешся з тобою, здаеться, нiби маеш перед собою соковитий, стиглий, довершений помаранч. Наближаешся до нього, надкушуеш, а всерединi – уламки скла.

– Ну, то не варто далi створювати загрози здоров'ю. Скло в шлунку – рiч небезпечна. Тим бiльше, що менi вже давно час додому. Бажаю успiхiв у вирiшеннi особистого питання.

За кiлька рокiв

Ми не бачилися понад чотири роки, перш нiж менi знову випала честь потиснути тремтячу i спiтнiлу руку Женi-математика. Я вiдзначила для себе значний прогрес в еволюцii його чоловiчоi самосвiдомостi, бо ранiше вiн, як i личить добре вихованому галичаниновi, вiтаючись, потискав руки тiльки чоловiкам.

Жiнцi ж вiн мiг поцiлувати руку, але не бiльше.

Цю давню чоловiчу традицiю жiнки далеко не всюди сприймають iз таким фiлософським спокоем, як у нас, в Украiнi. Одного разу менi навiть довелося стати свiдком подружньоi сцени, викликаноi простим потиском, а точнiше непотиском руки.