Амаркорд (збірник)

У приблизному перекладi вiн звучить так:

І ось iду я мiстом, де всюди нiмфетки

А у мене в мештах – сiрi шкарпетки

Я – справжнiй плейбой

Іду я в страшну спеку, неначе той лелека

Я у моiх шкарпетках, i зовсiм недалеко

Я – справжнiй плейбой

Стоять собi дiвчата i дивляться услiд

Таких самих шкарпеток не бачити iм, нi…

Я – справжнiй плейбой.

У пiснi було ще кiлька куплетiв, виконуючи якi вокалiст постiйно забував слова, але зал чемно витримував паузу, поки спiвак напружував пам'ять, а потiм усi дружно поверталися до знайомого тексту:

І ось iду я мiстом, де всюди нiмфетки

А у мене в мештах – сiрi шкарпетки

Я – справжнiй плейбой.

У кiнцi концерту вся група дружно сiла на сценi, роззулася – i кинула в публiку своi сiрi шкарпетки, рясно просякнутi трудовим музикантським потом.

Усе це настiльки мене захопило, що я перестала помiчати все довкола, жадiбним поглядом пожираючи сцену i вродливого хлопця марокканськоi зовнiшностi та голубими очима, який, широко посмiхаючись, спостерiгав зi сцени за тим, як знетямленi вiд захвату шанувальницi роздирають на частини його шкарпетки.

– Подобаеться? – хитро посмiхаючись, запитала Меггi.

Вiдповiдь була зайвою.

– Якщо хочеш, можеш сходити за сцену i поговорити з ними про доброчинний концерт у Львовi. Ми колись обговорювали проекти спiвпрацi групи з «Лемберг-Гiльфе», можливо, вони вже щось вирiшили. Вокалiста звати Марiо.

Не роздумуючи, я попрямувала до гримерноi, якою служило одне з пiдсобних примiщень.

Там пиво все ще не закiнчилося, i Марiо, витираючи пiт великим рушником, вiдкорковував чергову пляшку.

«Шоу маст гоу он! – прохрипiв вiн, широко (трохи надто широко) посмiхаючись. – Поки не закiнчилося спонсорське пиво».

І перехилив пляшку собi до рота. З координацiею у нього вже було не зовсiм добре, тому частина рiдини вихлюпнулася на барвистi квiти його майток. Я почала сумнiватися, чи це не здаеться менi дещо перебiльшеним, але потiм i собi допила рештки пива з четвертоi уже на сьогоднi пляшки, пiсля чого вирiшила, що нi, не здаеться, тобто, власне, тiльки здаеться.

Оскiльки я сама перебрала спонсорського пива, роздуми над моральним аспектом проблеми доведеться вiдкласти на завтра. Дiйшовши такого висновку, я впевнено зробила ще один крок уперед.

– Шiт, – вилаявся Марiо. Сподiваюся, вiн мав на увазi пляму на майтках, а не мою появу.

– Хай! – сказала я. – Уперше була на вашому концертi, i менi дуже сподобалося.