Амаркорд (збірник)

Марiо в цiй iдеi теж явно щось цiкавило, судячи з його пожвавлення. Тiльки от що саме? Хочеться вiрити, що не лише архiтектура «другого Вiдня» i «маленького Парижа».

– Це буде кайфово, – тiшився Марiо. – Ще нiколи не був так далеко на сходi. А правда, що у вас iнший алфавiт?

– І ведмедi гуляють по вулицях неприв'язанi. А люди руками iдять сире м'ясо i дохнуть вiд радiацii, – не стрималася я. Такi питання дратують мене навiть у станi сильного сексуального збудження. Точнiше, саме тодi будь-якi питання особливо сильно дратують.

Тим бiльше дурнуватi. Гiрше я почуваю себе тiльки тодi, коли питають: «А правда, що украiнська мова – це зовсiм не те саме, що росiйська?»

Марiо подивився на мене здивовано i про всяк випадок посмiхнувся. Попросити пояснення вiн, очевидно, не наважився, побоюючись, що Роберт знову робитиме йому зауваження тоном старшого брата. Чи просто не звик перепитувати, якщо не зрозумiв. А може, вiн усе розумiе, а прикидаеться дурником, щоб не виходити зi сценiчного iмiджу? Одним словом, незалежно вiд того, що саме було правдою, за цю усмiшку я ладна була пробачити ще й не таке.

Тому сутичка на полiтичну тему на цьому i вичерпалася, а ми перейшли до десерту.

– Я запрошую вас усiх до себе ще на чарку текiли, – оголосила Меггi пiсля того, як кожен доiв свое морозиво. – Мого старого сьогоднi немае, – шепнула вона менi на вухо.

Усi ми були вже добряче напiдпитку. У мене це проявлялося у постiйному коливаннi мiж заспокiйливою самотерапiею та активним самонавiюванням.

Я раптом згадала про своi пiдлiтковi комплекси, починаючи вiд сорому за вiдсутнiсть бюстгальтера i маленькi груди до невiгласа-хлопця, з яким я вже дiйшла аж до поцiлункiв, далi до хлопця, з яким далi поцiлункiв справа так i не дiйшла, i закiнчуючи неприемною згадкою про непоголенi вчасно ноги i «небезпечний» перiод мiсячного циклу.

Перед поiздкою «на текiлу» ми вирiшили додати ще вина для хоробростi, i в мене почалася наступна фаза сп'янiння. Вiд спогадiв про комплекси, якi менi вже вдалося подолати, я перейшла до тих, у яких менi ще жодного разу так i не вдалося переступити через себе, i почала переконувати себе цього разу не втрачати нагоди збагатити свою колекцiю пристрастей марокканським екземпляром.

Протягом вечерi менi так i не вдалося зрозумiти, чи вiдповiдае менi взаемнiстю хлопець зi смаглявою шкiрою i небезпечно голубими очима, i це загрожувало перетворитися на свiжонабутий комплекс пiд назвою «страх облому».