Агатангел

Днями, наприклад, бачила наречену в короткiй бiлiй сукнi, кирзових чоботах i мисливськiй гунi. Неважко уявити емоцii родичiв, присутнiх на шлюбi, але те, що весiлля таки вiдбулося, в черговий раз позитивно свiдчить про наше мiстечко, якщо вважати модернiзм позитивною тенденцiею, а як вiдомо, так вважають далеко не всi. Те, що я занадто часто звертаю увагу на шлюбнi процесii, теж про дещо свiдчить, хоча це, напевно, i без того вже ясно з контексту.

Незабаром я перейду до майже безнадiйноi у планi позбутися самотностi категорii тих, кому за тридцять, з вiдповiдним набором комплексiв, фобiй i стереотипiв в уявленнях про представникiв протилежноi статi.

В сексуальному планi цiкавить мене саме протилежна стать, тому виправдати самотнiсть утисками прав секс-меншин не вдасться. Хоча й не думаю, що виправдана самотнiсть була би приемнiшою за невиправдану.

Навряд чи про мене можна стверджувати, що я наполегливо намагаюся знайти супутника життя. Можливо, я взагалi не надто наполеглива, i в цьому причина моеi невлаштованостi.

А може, ця невлаштованiсть не особливо мене турбуе, i тому ii причина загалом не мае великого значення. Часом здаеться, що коли про якiсь неприемнi речi не думати, вони зникнуть самi по собi. І я часто так роблю, хоча знаю, що це неправильно.

Наприклад, останнiм часом я все частiше намагаюся не думати про кризу середнього вiку, хоча не думати про це важко, коли доводиться постiйно обговорювати чиюсь кризу, у середовищi моiх знайомих це зараз чомусь стало топ-темою.

І хоча важко заперечити, що у певному вiцi з кожним iз них почали вiдбуватися дивнi речi, складно достосувати до бiльшостi з цих випадкiв поняття «криза».

По-перше, через невизначенiсть вiкових обмежень. Хтось стверджуе, що у нього криза у 29, хтось – у 35, iншi – у 40. Невiдомо, хто з них мае рацiю, i чи взагалi можна з точнiстю визначити перiод, коли перебуваеш «на пiвшляху свого земного свiту».

По-друге, важко розiбратися iз критерiями оцiнки – що вже вважати кризою, а що – тимчасовим «заскоком», як теперiшня дружина мого батька називае всi його хобi, що iх вiн часто мiняе i вiд колекцiонування марок рiзко переходить до вирощування на дачi болгарського перцю, а потiм знову повертаеться до колекцiонування, але, наприклад, збирае iграшковi моделi дитячих автомобiльчикiв радянського виробництва, випущенi не пiзнiше 1988 року.