Агатангел

Якщо, звичайно, можна розглядати таку ситуацiю як типову. Або ж картина бiльш реальна – порушення знайдено, але водiй вiдмовляеться «вирiшувати питання на мiсцi» й вимагае офiцiйного виклику в суд. Мiлiцiонер заповнюе необхiднi папери, з тугою проводячи поглядом автомобiлi, якi, не зупиняючись, проiжджають повз, чим пiдривають сiмейний бюджет мiлiцiонерськоi сiм’i. І от коли вiн зупинить наступного водiя, фраза: «Вашi документи» прозвучить майже з тою ж iнтонацiею благородного гнiву, що i в панi Мiлi, коли вона приносить менi газету о шостiй ранку.

І в чомусь я можу ii зрозумiти. Адже крiм мене у нашому будинку нiхто нiчого не передплачуе. Передплата давно вийшла з моди, не лише з мiркувань ощадливостi, а й через поширення серед населення звички при нагодi купувати пресу в кiоску або читати ii на робочому мiсцi в електроннiй версii. Як наслiдок – суттево полегшилось життя поштарiв, i тому можна вважати справедливим обурення поодиноких представникiв фаху, яким усе ще доводиться виконувати цю рудиментарну послугу.

Напевно, я i сама нiчого не передплачувала б, але вранцi, ще до виходу з дому, мушу читати газету, у якiй працюю, щоб пiдготуватися до наради у редакцii. Хоча цього я панi Мiлi не пояснювала. Менi здавалося достатнiм оформити передплату на поштi.

– Ваша газета, – традицiйно буркнула менi поштарка i сьогоднi, пiсля того як я вiдчинила iй дверi. Вставати було ще важче, нiж завжди, пiсля бурхливого святкування напередоднi.

Замiсть очiкуваного роздратування на обличчi жiнки була майже привiтна посмiшка.

– Прошу розписатися, – панi Мiля передала менi ще й офiцiйний бланк повiдомлення, де зазначалося, що мене викликають у мiлiцiю.

Невдоволення поштарки з приводу передплаченоi мною газети недовго залишалося пасивним. Спочатку вона щодня кидала КРІС-2 до моеi поштовоi скриньки, хоча майже нiколи не встигала зробити це вранцi. Переважно я знаходила газету в скриньцi, повертаючись iз роботи, а часом заставала поштарку за виконанням своiх професiйних обов’язкiв.

Моi несмiливi прохання приносити газету вранцi не мали бажаного ефекту. Бiльше того, панi Мiля запропонувала, що приноситиме по п’ятницях увесь тижневий стосик газет, а коли не встигне, то в понедiлок. Ще вона може залишати газети для мене у поштовому вiддiленнi, а я за додаткову платню забиратиму iх сама.