Агатангел

Вона подзвонила вже наступного дня, потiм ще через день, далi почала дзвонити щодня, i протягом мiсяця я бiгала за газетою на пошту, щоб не пiдвести панi Мiлю, хоча до газетного кiоску менi значно ближче. Потiм вона попросила рознести пошту по сусiднiх квартирах, далi по сусiднiх будинках, i я зрозумiла, що незабаром менi доведеться звiльнитися з основноi роботи, бо почнеться весна, треба буде скопати городи, далi посапати бур’ян, зiбрати урожай…

Крiм того, я не встигала прочитати газету вранцi, змушена була вiдкладати це на вечiр, через що одного разу двiчi було надруковано той самий матерiал, i я отримала суворе попередження вiд головного редактора.

Тодi я припинила забирати газету з пошти i почала купувати ii в кiоску, але панi Мiля образилася, бо на тижневий стосик моiх недоставлених газет випадково звернув увагу начальник поштового вiддiлення i поштарка отримала догану.

Сьогоднiшня ii переможна посмiшка – це демонстрацiя того, що рахунок у нас 2:1 на ii користь, адже якщо мене посадять, iй не доведеться бiльше носити менi газети.

Так принаймнi менi здалося. Хоча насправдi все було зовсiм не так. І панi Мiля, вiддаючи повiдомлення, зовсiм не бажала менi зла, тобто попереднього затримання, пiдписки про невиiзд чи навiть ув’язнення. У цей момент поштарка думала зовсiм про iнше. Їi радiсна посмiшка була пов’язана з мiсячними, якi нарештi почались у неi пiсля понад тижневоi затримки. Пiд час цього тривожного тижня вона вже навiть почала пiдозрювати, що ii чоловiк, якому вона пiвроку тому вiдмовила в сексi до моменту, коли вiн остаточно кине пити й почне бiльше заробляти, потай уночi таки виконуе подружнi обов’язки.

Саме сьогоднi панi Мiля збиралася йти до акушерки Лiди, але все щасливо вирiшилося, i тепер у поштарки був чудовий настрiй. У станi емоцiйного пiднесення вона навiть не звернула уваги на бланк повiдомлення, який дала менi. І це вже було зовсiм не схоже на панi Мiлю, адже вона любила бути в курсi всього, що вiдбуваеться на дорученiй iй дiлянцi.

Але я, звiсно, не могла всього цього знати.

Характер нашого iз поштаркою спiлкування не виходив на потрiбний для таких одкровень ступiнь вiдвертостi, i тому iй довелося тримати свою маленьку жiночу радiсть у собi, хоча дуже кортiло подiлитися хоча б iз кимось.

Вона таки не втрималась i при виходi з пiд’iзду переможно посмiхнулася вуличнiй кiшцi, кинувши iй багатозначне: «Отак-от!» У цьому вигуку панi Мiля спробувала виразити всю суперечливiсть емоцiй, якi ii переповнювали.