Комашина тарзанка

Стукотiння ножiв ставало все бiльш млявим, втрачало бадьорий ритм i енергiйнiсть, а злiпленi у маснi пагорби шматки сирого м’яса i сала поволi заповнювали усi вiльнi миски, баняки i ринки, майбутнi шкварки i ковбаси громадилися на столах, знесених до лiтньоi кухнi з цiлоi хати i застелених кольоровими цератами, цi гори м’яса загрозливо збiльшувалися, нагадуючи паску, яка виходить зi своiх берегiв у нагрiтiй до максимуму печi i от-от ii пишнi боки виваляться iз форми i потечуть у невiдомiсть, заполонивши все довкола своею млосною ванiльною задухою.

Кожен iз пiдсобних помiчникiв мрiяв лише про те, щоб ця тортура якомога швидше завершилася i можна було нарештi вийти зi смердючоi кухнi, але це не завершувалося, здавалося, що, порiзане кiлька годин назад, от-от знову злiпиться, як героi пластилiнових мультфiльмiв, на пальцях болiли натиснутi рукiв’ям ножа мозолi, пекла сiль у порiзах, здавалося, вiдтепер усе i завжди довкола буде просякнуте смородом топленого сала. І в цей критичний момент батько раптом на кiлька хвилин зникав, а потiм повертався з пiдносом кави, яка пахла кардамоном, i цей запах якимось дивом перебивав навiть всепроникний сморiд гарячого смальцю.

До кави була вишнева наливка власного приготування i спечений учора «кручений» пляцок зi сливовим варенням. «Одна третина тiста заморожуеться i треться на велику терку зверху на варення», – цю фразу з рецепта Сарона запам’ятала назавжди.

Пiсля кави всi пожвавлювалися, i батько обов’язково розповiдав щось про свое дитинство. Вiн вирiс у мандрiвному цирку, був дитиною акробатiв i завжди мiг розповiсти про це щось цiкаве.

Його мати була украiнкою, батько – румуном, обое рано загинули, i малого вiддали до дитбудинку.

Сарона трохи ревнувала батька в такi моменти, бо про свое циркове дитинство вiн розповiдав iй перед сном, i вона хотiла, щоб цi iсторii належали тiльки iм обом.

Батько нiколи не ходив до школи. Щороку, коли надходила осiнь, його батьки починали новий гастрольний тур, i про школу якось нiхто не згадував.

Батьки були переконанi, що малий також стане цирковим акробатом, а для цього освiта не мае великого значення. Для циркового училища достатньо буде навчитися елементарного. Коли батьковi виповнилося вiсiм, костюмерка iхнього цирку, лагiдна бабуся iз пофарбованим у яскравий рудий колiр волоссям, почала щовечора вчити його читати. Оскiльки книг у неi було небагато, вчилися вони на великiй iлюстрованiй «Бiблii рецептiв», як називала костюмерка це подарункове видання.