Ніч на Івана Купала

Батьки Ляни народилися в селi i хоча давно переiхали до мiста, стиль iхнього життя та коло спiлкування сильно вiдрiзнялися вiд життя батькiв Маркiяни та Янiни. Батьки Ляни обробляли дiлянку поля в селi i ще одну на дачi, прикрашали хату штучними квiтами, тримали в сервантi, який називали «стенкою», кришталь, порцеляну i книги, усе вишикуване за кольором та розмiром.

На великому письмовому столi у вiтальнi цiле лiто були простеленi газети i стояло варення у великих металевих «тазiках», як називала iх мама.

Варення було спершу полуничним, потiм суничним, порiчковим, агрусовим, айвовим i з чорноплiдноi горобини. Сливи i вишнi закручували «у власному соку», а з яблук i чорноi смородини робили домашне вино. У дитинствi Ляна любила сидiти поряд iз ще теплим варенням i вдихати лiнивий солодкавий запах, який так добре пасував до лiтньоi спеки, спiтнiлоi мами на кухнi i грiнок, вимочених у молоцi i смажених на салi. Днi лiтнiх канiкул, якi не було чим заповнити, тягнулися в безкiнечнiсть, як густа патока iз ложки варення, приторний смак якого можна було мiнiмально урiзноманiтнювати, додавши до варення сметани або поклавши товстий шар повидла на бiлий хлiб з маслом. Разом iз сусiдськими дiвчатами, яких не вiдправляли на лiто в село, Ляна намагалася побороти одноманiтнiсть спекотних днiв, пiд час яких знижували свою активнiсть навiть мухи. По-сусiдськи i старосвiтськи частувались навзаем варенням iз товаришками з двору, визбирували зеленкуватi порiчки iз кущiв довкола iхнього багатоповерхового будинку. Їсти цi порiчки було годi, але процедура збирання мала змiст завдяки невеличкому адреналiновому вибуху, який можна було викликати, нахабно iгноруючи заборони i погрози, викрикуванi з балконiв такими ж незайнятими, як дiти на канiкулах, i такими ж знудьгованими пенсiонерами. Сусiди, що вважали себе власниками кущiв, ходили зi скаргами до батькiв порушникiв, i батьки для годиться мляво вiдчитували нащадкiв. Ця вiдпрацьована до деталей гра повторювалася з року в рiк, аж поки дiтям не набридло, чи, можливо, вони просто виросли i перестали цiкавитися порiчками, а пенсiонери втратили одну зi своiх нечисленних розваг.

Ляна завжди заздрила однолiткам, дозвiлля яких було щiльно розплановане помiж музичною та художньою школами, гуртками та репетиторами.