Комашина тарзанка (збірник)

Вона озирнулася i подумала, що його це, мабуть, кожного разу дратуе, вiдчула докори сумлiння, пообiцяла собi не робити так бiльше, але розумiла, що все одно переможе звичка.

У невеличкiй рецепцii було порожньо i приемно пахло кавою з горнятка на столику. Сарона пiдiйшла до столика i зазирнула в горнятко, кава була з молоком i ще парувала. Щось дзенькнуло, i з розсувних дверей до неi вийшла усмiхнена дiвчина iз довгим жовтаво-бiлим волоссям незвичного вiдтiнку, тож Сарона мимоволi придивилася до нього уважнiше.

– Доброго дня, Юлiе, – привiталася вона з дiвчиною, iм’я якоi прочитала на табличцi бiля горнятка.

– Я не Юлiя, а лише заступаю ii сьогоднi. Але якщо ви хочете переночувати, будь ласка. Кiмната на двох iз вiкнами на озеро?

Сарона не встигла вiдповiсти, бо у цей момент почула шурхiт колiс i звук двигуна з вулицi. Вона пiдiйшла до вiкна i вiдхилила жалюзi. Побачила, як вiд’iздить зi стоянки авто i Сарон махае iй рукою на прощання.

– Нi, на одного, будь ласка. Точнiше, на одну. З вiкнами на озеро, – вiдповiла вона дiвчинi, якось механiчно фiксуючи все, що вiдбуваеться.

Бланк реестрацii, який iй довелося заповнити, виглядав досить незвично. Аби вiдповiсти на його запитання, Саронi довелося багато що пригадати:

1. Перший дитячий спогад, який запам’ятався назавжди.

2. Улюбленi страви, напоi, кольори у десять рокiв i зараз.

3. Улюбленi книги, фiльми, картини.

4. Імена трьох найближчих друзiв дитинства i юностi.

5. Улюбленi сорти квiтiв.

6. Чи часто ви мрiете?

7. Скiльки часу на тиждень вiдводите для спогадiв?

8. Що для вас важливiше – жити передчуттям приемноi подii, переживати щось приемне чи пригадувати пережиту приемнiсть?

9. Чи збираете ви згадки про важливi моменти вашого життя i про якi саме моменти?

10. Як вам краще подорожуеться – на самотi чи в товариствi?

Не було питань про iм’я чи прiзвище, дату народження, мiсце проживання, планований час перебування. Сарона слухняно заповнювала бланк, намагалася вiдповiдати якомога детальнiше i нарештi дiйшла до останнього запитання: «Як саме i де ви хотiли б бути похованi i що хотiли б пережити перед смертю?»

Прочитавши це запитання, вона раптом вiдчула дуже сильну втому i неспроможнiсть зробити над собою ще якесь, навiть мiнiмальне зусилля.

– Можна я вiдповiм на це запитання завтра? – запитала вона дiвчину, яка за цей час встигла вже випити свою каву i тепер впорядковувала якiсь папери у рожевiй течцi.