Комашина тарзанка (збірник)

Коли Сарона про щось просили, вiн завжди все вiдкладав i негайно виконував прохання. Навiть якщо його власнi справи вимагали бiльш термiнового вирiшення, нiж чуже прохання. Вiн вважав неетичним ставити власнi iнтереси вище чужих. Саронi здавалося, що вiн часто проявляе у такi моменти непотрiбний максималiзм, за яким просто не розпiзнае того самого марнославства, якого так боiться i уникае. Адже коли допомагаеш iншим, теж не можеш бути вiльним вiд прагнення показати себе з якомога кращого боку i справити добре враження.

Вони часто дискутували про те, яку саме дозу егоiзму можна вважати здоровою, i погляди iхнi на це рiдко спiвпадали. Сарон був переконаний, що нехтувати можна лише своiми iнтересами i в жодному випадку не справами iнших. Сарона ж стверджувала, що ставити так питання некоректно i критерiем мае бути важливiсть i термiновiсть тоi чи iншоi справи, а не те, чиi саме iнтереси прiоритетнi – своi чи чужi. Якщо не ремонтувати кран, який тече, у власнiй кухнi, а замiсть цього ремонтувати крани знайомiй, яка про це попросила, то рано чи пiзно можна затопити сусiдiв i спричинити проблеми i собi, i сусiдам, значно суттевiшi за той клопiт, який могла б завдати собi знайома, викликавши сантехнiка.

У даному випадку iдеться не про те, що знайома не зможе дати собi раду сама, а про приемнiсть вiд ii подяки i захоплення власним альтруiзмом, тодi як ремонт власного крана е лише звичайним буденним обов’язком i не обiцяе жодноi сатисфакцii. У здоровому егоiзмi Сарона вбачала значно менше самозамилування, нiж у гiпертрофованому альтруiзмi. На ii думку, помiркований егоiзм був чесним, а приховування цього егоiзму i вимушування себе до саможертовностi – штучним i неприроднiм. Сарон частково погоджувався з нею, але визначити, яку ж саме дозу егоiзму слiд вважати «здоровою», iм так нiколи i не вдалося.

Сарон працював шеф-кухарем у дорогому французькому ресторанi. Це був единий такого рiвня ресторан у iхньому мiстi, у якому все, вiд столiв до мiнеральноi води, привозили з Францii i спершу навiть намагалися знайти кельнерiв, якi володiли б французькою.

Вiд останнього, щоправда, вiдмовилися, обмежившись Сароном, який мав досвiд роботи у вiдповiдних паризьких закладах.

Вони з Сароною знали одне одного завжди. Їхнi матерi теж були подругами дитинства, майже одночасно народили дiтей i назвали iх однаково. У дитинствi iх завжди жартома називали «зятем» i «невiсткою», а коли вони одружилися насправдi, нiхто не здивувався.