Відчинено двері до Малої Європи

Адже у них напевно бригадний пiдряд, i вони змагаються мiж собою, хто зарееструе за день бiльше вiдвiдувачiв. Такi, як я, сповiльнюють процес, псують статистику, i це не може не обурювати. З iншого боку, менi як нiколи потрiбна вiза, адже пiд час першоi частини конференцii, на яку я iздила кiлька тижнiв тому, залишила в органiзаторiв свiй лептоп, щоб забрати наступного разу. Стояти в черзi, як порадила менi тiтонька з облущеними нiгтями, не можу з багатьох причин, а насамперед через сильну застуду i температуру, яка невблаганно пiдiймаеться.

А надворi температура, навпаки, падае, уже мiнус п’ятнадцять.

За браком iнших iдей я пiшла до туристичного агентства, яке вже кiлька разiв за помiрковану суму ставило менi польськi вiзи. В агентствi подивилися на мою незаконно анульовану вiзу, знизали плечима i сказали, що проблем виникнути не повинно, але про всяк випадок краще менi сходити разом iз працiвником фiрми i здати документи. Це потривае лише кiлька хвилин, стояти в черзi не потрiбно, просто щоб пояснити ситуацiю в разi необхiдностi.

Я погодилася i пiшла додому лiкуватися.

Через два днi вранцi я знову спостерiгала за промерзлим до кiсток уже о дев’ятiй ранку натовпом iз 1100 чоловiк, який прагнув потрапити до Малоi Європи.

– А що це у вас за паспорт? – злякано запитала представника турфiрми працiвниця консульства. – Тут стоiть вiдмова у вiзi.

– Нiякоi вiдмови у вiзi там немае, – втрутилася я, не чекаючи вiдповiдi працiвника фiрми. – Ваша колега iз сусiднього вiконечка помилково анулювала менi вiзу, а тепер я хочу, щоб менi видали нову на пiдставi ось цього запрошення.

Жiночка у светрi з люрексом i зовсiм без манiкюру покликала свою колегу, яка вiдразу ж мене впiзнала, попри те що крихiтнi вiконечка майже не дозволяли бачити обличчя.

– А, це ви, я так i знала, що ви ще раз прийдете. Я вiдразу зрозумiла, що у вас не все чисто з паперами. То у вас запрошення журналiстське, то ви через туристичну фiрму щось мутите, тут шось нечисто, – з ентузiазмом заговорила вона. – І в черзi ви не стояли, я спецiально виходила подивитися, чи ви стоiте, нi, не стояли.

І попереднi вiзи, наверно, без черги брали. Знаем ми таких хитрих. Не пройде, – в останньому словi вона знову зробила наголос на другому з кiнця складi.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/natalka-snyadanko/vidchineno-dveri-do-maloyi-evropi/) на ЛитРес.