Божевільна історія емансипації однієї Стейсі Адлер

Крутi чiки

На мiсце мерii, що горить, миттю прибули екстренi служби.

– Один труп, детектив, – офiцер пiдiйшов до свого боса, – чоловiк за кермом машини, експертиза скоро дiзнаеться, хто вiн, тiло сильно постраждало.

– Тш-ш-ш, – чоловiк детектив вiдпив пива, передав пляшку помiчниковi i пiдiйшов до машини, – вiн помер не вiд вибуху… – детектив розглядав обгорiле тiло, яке вже поклали на дорогу, – на шиi ледь помiтний розрiз, напiвкруглий, керамбiт, удар був, – детектив пiдiйшов до дверей водiя, i представивши в руцi керамбiт, почав проводити рукою по можливiй траекторii удару, – правша.

Стейсi Адлер i Томас порвали. Графiтi у нас пiд ногами. Що ж, цим вчинком мiс Адлер вiдкрила сезон полювання на себе. Повiдомте всi морги, щоб чекали ii. Вона так багато хернi творила, що довго дiвчинка не протягне, ми теж полюемо на неi.

– Рей! – до детектива прибiгла дiвчина з планшетом у руках. – Томас дае мiльйон доларiв за голову Адлер. Вона й дня не протягне.

– Спасибi Картер, – детектив узяв свою помiчницю за руку, i вiдвiв ii вбiк, – спiймай, або завали цю суку, скажи менi, доставим цю чувиху до Томаса, i кожному по пiвмiльйона доларiв.

– А нашi? – перепитала дiвчина.

– Нiкому нi слова, спокiйно ведемо розслiдування, неактивно шукаемо Стейсi по рапортах i активно шукаемо для себе. Кулачок? – Рей пiдставив руку, а Картер з радiстю дала йому кулачок.

– За справу, бос!

– Прокинувшись рано-вранцi, я почувала себе чудово. Мене бiльше не сковували стосунки з цим мудозвоном.

На радощах, одягнувши найкращий костюм: рожевий широкий топ, класна прозора курточка з гуми та легiнси з космiчними малюнками. І пiшла до спортзалу, себе треба тримати у формi. Займаючись своею улюбленою справою – бiгаючи на бiговiй дорiжцi, я звернула увагу на дiвчину з рожевим волоссям, карими очима, привабливою зовнiшнiстю та крутими малюнками бiлих хмар замiсть стрiлок, що бiгала на сусiднiй дорiжцi. Ну як я, вона вирячилася на мене.

– Я не по дiвчатах, – спокiйно вiдповiла, Стейсi дивлячись у вiддзеркалення у тонованому вiкнi, там саме збиралася якiсь люди позаду дiвчат, яких Адлер побачила вперше.

– Шо? Я не за те. Ти та скажена чiка, яку всi ненавидять? – практично шокуюче запитала незнайомка Стейсi, яка зупинила дорiжку i копалася в рожевiй сумцi на поясi.

– Не називай мене чiкою, я згодна на мадам, ледi, i iнодi, стерво, – задерикувато вiдвела Адлер, попутно пiдпалюючи гнiт динамiтноi шашки.