Обрана

– Джеремi, спробуй взяти ii за руку, – Джеремi не став зволiкати i, обережно пiдiйшовши ближче до дiвчинки, простяг руку, постаравшись доторкнутися, але та смикнулася, вiдповзаючи убiк.

– Ваша тактика залякати ii? – спитала Совенсон, повертаючись до капiтана.

– Ну чому дитина, за що iм такi сили? – простогнав той у вiдповiдь, пiднiмаючи рацiю i кажучи в неi: – Спробуй ще раз i зроби простiше обличчя! Якби я був дитиною, я теж тебе злякався б.

– Якби ти був дитиною, тебе здали б у дитбудинок, – тихо промовила Сьюзан, з усмiшкою спостерiгаючи за тим, що вiдбуваеться в iзоляторi.

А подивитися було на що: Джеремi, спершись на лiжко дiвчинки, вiльною рукою взяв долоню Ванесси, незважаючи на те, що остання явно заперечувала. Варто було сильним пальцям зiмкнутися на дитячiй руцi, дiвчинка злякано подивилася на чоловiка, сiпнулася, але вирватися не змогла. Закусивши губу вiд страху, вона, мов заставлене звiрятко, скинула голову i махнула правою рукою в бiк чоловiка, вiд чого той вiдлетiв до стiнки, наче його штовхнуло щось невидиме.

– Камера витримае? – захвилювалась жiнка, оглядаючи бiлу стiну.

– Якщо що, заспокiйливе готове? – спитав командир Крiстенсен у охоронця дверей у камеру з нотками тривоги в голосi, а той, кивнувши, дiстав iз кишенi шприц. – Ми не маемо виходу. Джеремi, вставайте та схопiть ii за обидвi руки!

– Це небезпечно, Брюсе! – наполягала Зен пiдвищеним голосом.

Джеремi почав повiльно пiдходити до дитини – вона стиснулася на лiжку, схлипуючи вiд страху, i, не розумiючи, що з нею хочуть зробити, виставила руки для захисту вперед. Здавалося, все iдеально, але варто було чоловiковi взятися за тонкi ручки, як дiвчинка страшно, немов в агонii, закричала.

– А-а-а-а-а! – чоловiка знову з силою вiдкинуло до стiни; його тiло сповзло по нiй, осiвши в кутку. Але вiн уже не пiдвiвся; крiзь прозору частину костюма виднiлася густа кров, що капала на його обличчя.

– Ось! – командир почав показувати пальцем у камеру i радiсно звертатися до вченоi. – Дивiться, це сила, яку ми шукали! Залишилося тiльки приборкати ii! – вiн стиснув руку в кулак, неприродньо посмiхаючись. – Це iдеальна зброя, Зен!

Жiнка кивнула, але в ii очах швидше зчитався страх, нiж захоплення. Але виду вона не подала, тiльки прикривши долонею рота.