Новий рік з Джуді

– В хованки з кротом, – сказав другий хлопчик, на якому був лише капелюх з помпоном вiд святкового вбрання. – Нiкi ловець!

– Палички зараз принесу. Третiй хлопчик поспiшив обзавестися обов'язковим атрибутом гри – паличками рiзноi довжини.

– Нiкi тримай, – палички вже були у вожатого.

– Перша тягне моя сестра, Вiкi! – дiвчинка в светрi з оленями пiдiйшла до брата, i витягла одразу ж коротку паличку, але для решти це була таемниця.

– Моя черга! – Джудi витягла довгу.

– Тепер я, – Мартiну також дiсталася довга, i вiн вiдiйшов лiворуч.

– Мене забули!

– Карле, давай тягни! – Карл витягнув одну паличку, залишивши три в руцi вожатого Нiкi, залишився лише Джейкоб, якому також дiсталася довга.

– Я рахую до п'ятдесяти, ви ховаетесь! – сказав Нiк пiдходячи до стiни камiна, а дiти вже почали розбiгатися по сторонах будинку: Карл сховався у ваннi за дверима, що вiдчиняеться всередину, Мартiн сховався пiд старим столом на другому поверсi, попередньо змовившись з Вiкi, щоб та пiдперла його стiльцем, а сама Вiкi втекла пiд сходи на перший поверх, Джудi забiгла в гардеробну i залiзла пiд плащ, що звисав аж до пiдлоги, щоб заплутати шукача, вона не до кiнця зачинила дверi сусiдньоi кiмнати, Джейкоб знайшов вдале мiсце недалеко вiд Вiкi, в коморi першого поверху.

І ось вiдлiк закiнчено, Нiк вийшов на пошуки, а його батьки що були в цьому ж залi з камiном пiдтримували сина:

– Давай! Шукай!

– Я йду, хо-хо-хо! – насамперед хлопчик пiшов на кухню, але нiкого не знайшов там.

Проходячи повз сходи, вiн вирiшив заглянути пiд них. – Ага! – побачивши сестру, вiн був радий, що так легко знайшов ii, ось тiльки дiвчинка хитро посмiхалася, показуючи на комору рукою. За мить вони посмiхалися разом. Скориставшись пiдказкою сестри, Нiк пiшов у комору, i вже за балкою знайшов свого друга.

– Як швидко! – невдоволенно вiдповiв Джейкоб.

– Талант, – сказав Нiк розводячи руками на всi боки.

Проходячи повз сестру, вона щось прошепотiла на вухо братовi i втекла в iншу кiмнату, дотримуючись правил гри. Пiднявшись, на другий поверх, перше що привабило Нiка, це не до кiнця зачиненi дверi в спальню. – Занадто просто, – сказав хлопчик заходячи в гардеробну, оцiнивши обстановку всерединi, вiн промовив: – Ка-а-рл, чи Джу-у-дi? – провiвши рукою по одязi що висiв до пiдлоги, вiн уперся в плащ.