Економіка XXI: країни, підприємства, людини

Яким чином Нiмеччинi вдалося досить швидко повернутися до зразковоi економiки й створити справжне економiчне диво?

В основi реформ лежало кiлька принципiв:

– грошова реформа i вiдмова вiд державного регулювання цiн, марка як надiйний платiжний засiб;

– була заявлена неолiберальна модель, але фактично реалiзовувався соцiально-ринковий сценарiй з досить вагомою роллю держави; сам Ергард вважав це компромiсом з реальнiстю, коли соцiалiстичнi iдеi домiнували;

– обмеження державних витрат i умови для розвитку пiдприемницькоi активностi;

– нова технологiчна основа завдяки плану Маршалла;

– заохочення пiдприемницькоi активностi;

– земельна реформа;

– полiтична воля Конрада Аденауера для «прикриття» реформ.

Французькi економiсти Жак Зюефф i Андре П’етр описали свого часу результати реформ: «Чорний ринок раптово зник. Вiтрини вщерть наповнилися товарами, фабричнi труби задимiли, а на вулицях снували вантажiвки. Всюди мертва тиша руiн поступилася мiсцем шуму будмайданчикiв.

І яким би дивним не був розмах цього пiдйому, ще бiльше дивувала його раптовiсть. Вiн почався у всiх областях економiчного життя в день валютноi реформи нiби за ударом дзвонiв… Ще за вечiр до того нiмцi безцiльно тинялися по мiстах, щоб абияк добути мiзерну iжу. Наступного дня всi думали про те, що б виробляти. Ввечерi iхнi обличчя висловлювали безвихiдь, а зранку вся нацiя з надiею дивилася в майбутне. Тому немае сумнiвiв в тому, що вирiшальний пiдйом в нiмецькiй економiцi почався з валютноi реформи».

Лiберальна модель економiки з низкою компромiсiв в частинi забезпечення найбiльш незахищених верств населення, помножена на нiмецьку працьовитiсть, дала неймовiрний результат, коли в Нiмеччинi темпи зростання економiки впродовж кiлькох десятилiть залишалися найвищими в Європi.

Чи була полiтика Ергарда унiверсальною або Нiмеччинi частково пощастило? Так, зовнiшнi чинники також грали на боцi нiмцiв.

План Маршалла допомагав вiдновленню економiки, вiйна в Кореi дозволила посiсти ведучi позицii в експортi зброi. Але все ж внутрiшнi обставини були головною рушiйною силою – нiмцi вiдверто хотiли жити гiдно i готовi були заради цього працювати багато i сумлiнно.

Об’еднання Захiдноi i Схiдноi Нiмеччини 1990 року зробило краiну явним лiдером новоi Європи, локомотивом економiки ЄС.