Основи економічних знань

Інтерпретацiя Р. Л. Дафтом iерархii потреб людини за А. Маслоу i основних напрямiв iх задоволення в процесi працi i поза нею

Потребi в самоповазi (повазi, визнаннi, належностi до якогось колективу, суспiльства) у сферi працi вiдповiдае прагнення до визнання, до пiдвищення свого статусу, до перебирання на себе додаткових зобов’язань, до отримання кредиту довiри; потреби в самоактуалiзацii (самореалiзацii) в якостi напрямiв задоволення у сферi працi рекомендовано створення можливостей для навчання, прояву творчих здiбностей, просування службовими сходами [11, с.

613].

Слiд зазначити, що до А. Маслоу iстотний вклад у теорiю iерархii потреб людини i теорii змiсту мотивацii внiс видатний вiтчизняний економiст Михайло Іванович Туган-Барановский. Вiн дiйшов до обгрунтованого висновку, що «суспiльство складаеться з окремих осiб, кожна з яких прагне до задоволення своiх потреб, якi закладенi в нашiй природi i якi визначають врештi-решт усю нашу поведiнку». Ним була запропонована iерархiя з п’яти груп потреб людини:

1) фiзiологiчнi потреби у безпосереднiй пiдтримцi життя iндивiдуума;

2) статевi потреби;

3) симпатичнi iнстинкти i потреби;

4) егоальтруiстичнi потреби;

5) потреби, не заснованi на практичному iнтересi.

Як бачимо, як базовi потреби вiн визначив також фiзiологiчнi потреби iндивiдуума. Іншi групи потреб вiдрiзняються вiд запропонованих А. Маслоу, але у 3 – 5 груп е i багато спiльного за змiстом [12].

М. І. Туган-Барановський пiдкреслював, що рiвень зарплати визначаеться продуктивнiстю працi i соцiальною (чи економiчною) силою договiрних сторiн про рiвень заробiтноi плати.

Економiчна слабкiсть робiтникiв часто змушуе iх продавати робочу силу капiталiстовi за будь-яку цiну. Збiльшенню соцiальноi сили робiтникiв сприяють профспiлки, органiзованiсть робiтникiв, можливiсть змiнити мiсце роботи. Коли робiтники розрiзненi, хазяiну легко пригрозити звiльненням будь-кому i знизити зарплатню. Економiчна i соцiальна слабкiсть робiтникiв досi характерна для бiльшостi галузей i пiдприемств Украiни.

У своiй роботi «Теорiя економiчного розвитку» (Theory of Economic Development), виданою у 1912 р., вiдомий австрiйський економiст i соцiолог Йозеф Шумпетер пiдкреслив принципову вiдмiннiсть у мотивах господарськоi дiяльностi пiдприемця й iнших суб’ектiв. Вiн дiйшов висновку, що мотиви пiдприемця абсолютно нерацiональнi i пов’язанi з такими поняттями як саморозвиток особистостi, подолання труднощiв, успiх, радiсть творчостi i т. п.