Основи економічних знань

Об’ективнi статистичнi показники по кожнiй краiнi (близько 70 % всiх показникiв) доповнюються суб’ективними оцiнками – експертними оцiнками аналiтикiв, результатами опитування керiвникiв великих корпорацiй i провiдних економiчних експертiв у рiзних краiнах.

У межах класифiкацii основних видiв конкуренцii («досконала – недосконала») сучаснi економiсти розрiзняють три основнi форми ринку з урахуванням спiввiдношення попиту i пропозицii: полiполiя – монополiя – олiгополiя. Домiнування в економiчнiй системi тiеi чи iншоi форми ринку визначае поле, можливостi та межi вiльноi дii, прояву i реалiзацii ринкових законiв, хоча парадоксальнiсть ситуацii полягае в тому, що саме завдяки реалiзацii причиннонаслiдкових зв’язкiв цих законiв у процесi поступального розвитку ринковоi системи поле та можливостi iх вiльноi дii та реалiзацii значно скорочуються, породжуючи складну низку економiчних, соцiальних суперечностей i потрясiнь.

Розв’язати iх, надавши нового дихання конкурентнiй системi, можна лише завдяки активному втручанню держави в економiчне життя, на основi формування та проведення активноi економiчноi полiтики.

Отже, iснуе певний водороздiл у функцiонуваннi ринковоi системи, за яким вона не здатна динамiчно розвиватися в автоматичному режимi, потребуе пiдключення ще одного регулятора – держави. Цей водороздiл можна дослiджувати як з позицiй якiсних перетворень всерединi самоi ринковоi економiчноi системи, так i в часi.

Вiдомий японський економiст Наохiро Амая у працi «Японська економiка перед вибором: процвiтання або занепад», що побачила свiт у 1986 р.

у Токiо, сформулював суть основних форм управлiння, якi притаманнi тiй чи iншiй економiчнiй системi. Зокрема, вiн видiляе «Модель Рiкардо», основу якоi, на його думку, складае абсолютна роль ринкового механiзму при нульовiй ролi держави; «Модель Сталiна», для якоi характерна нульова роль ринку при абсолютнiй ролi держави, та «Промiжну модель» з ii нескiнченною рiзноманiтнiстю спiввiдношень мiж долями держави та приватного пiдприемництва у прийняттi рiшень, iх мiнливiсть, рухливiсть.

Розвиток ринкового механiзму на основi «Моделi Рiкардо» створив умови, за яких вiльна, нерегульована дiя системи законiв ринку, зокрема закону конкуренцii, попиту та пропозицii, спецiалiзацii, кооперацiii та iнтеграцii, концентрацii та централiзацiii виробництва i капiталiв почала призводити до небажаних, протилежних очiкуваним, наслiдкiв i результатiв.