Основи економічних знань

Отже, за визначенням самого Кейнса, поле втручання держави в процеси регулювання економiки на макроекономiчному рiвнi визначаеться та обмежуеться потребами формування системи економiчних важелiв, за допомогою яких повиннi вiдтворюватися рiвнi умови дiяльностi для всiх учасникiв ринку, спонукальнi мотиви до економiчного росту, конкурентноi боротьби, тобто держава за певних умов починае цiлеспрямовану роботу щодо формування системи ефективних форм реалiзацii вимог об’ективних законiв ринку шляхом удосконалення механiзму iх використання в iнтересах усiх суб’ектiв економiчних i соцiальних вiдносин.

Саме реалii свiтового економiчного розвитку першоi половини ХХ ст. прискорили процеси формування системноi економiчноi полiтики на макрорiвнi та визначили специфiку формування поля i методiв втручання держави в регулювання економiчних процесiв. Це, зокрема, у повнiй мiрi знайшло свое практичне вiдображення у так званому «новому курсi» президента Сполучених Штатiв Америки Франклiна Делано Рузвельта.

Новим етапом поглиблення ролi держави у регулюваннi та формуваннi механiзмiв саморозвитку сучасноi економiчноi системи став повоенний перiод. Складаються основнi форми втручання держави у регулювання економiчних процесiв: це розробка довго- та середньостроковоi економiчноi полiтики на основi аналiзу свiтовоi економiчноi кон’юнктури та прогнозування можливих варiантiв розвитку нацiональноi економiки в залежностi вiд економiчних реалiй народного господарства визначення довгострокових стратегiчних та середньо- та короткострокових тактичних цiлей економiчноi полiтики, серед яких на першому планi стоять розвиток економiки, стабiльнiсть цiн, повна зайнятiсть та зовнiшньоекономiчна рiвновага.

Взагалi, варто зазначити, що таке явище, як формування довгострокових, глобальних цiлей економiчного розвитку на макрорiвнi та тактичних, пов’язаних iз проблемами досягнення частковоi рiвноваги державою, стало новим явищем у процесi функцiонування капiталiстичноi економiчноi системи.

Водночас макрорiвневий характер формування пiдходiв до визначення цiлей, завдань, принципiв економiчноi полiтики передбачае певну ii диференцiацiю, спецiалiзацiю напрямкiв, що викликае до життя такi види економiчноi полiтики, крiм уже iснуючих, як цiнова, iнвестицiйна, структурна, науково-технiчна, регiональна, природоохоронна, соцiальна тощо.