Основи економічних знань

Насамперед, як зазначають фiлософи, формацiйний пiдхiд дегуманiстичний, оскiльки «безконтрольне та монопольне використання макросоцiологiчних понять робить формацiйну схему фундаментом не конкретно-iсторичних, а вiдчужених соцiально-економiчних описiв»; такий пiдхiд схематичний, адже «не всi та не будь-якi форми людського спiвжиття вiдповiдають ознакам, що вводяться та випливають iз природи формацiйних уявлень», вiн «не вiдповiдае епiстемологiчно значущому критерiю гомогенностi» (однорiдностi, однаковостi), е есхатологiчним (остаточним, кiнцевим), натомiсть «будь-яка сходинка суспiльноi iсторii позбавлена самодостатностi: вона лише вiха на шляху до наступноi.

Зображення, що передбачае оцiнку дiйсного через призму майбутнього, в усiх вiдношеннях недосконале. По-перше, воно, однобiчне, по-друге, як правило, воно змiщуе акценти, втрачае перспективу; по-трете, воно перекривае можливостi неупередженого аналiзу об’ективних альтернатив» [16, с. 21 – 23].

До вузьких мiсць формацiйного пiдходу вiдносять також той факт, що вiн «спрямляе, згладжуе iсторiю», оскiльки iдеалiзацii, що фiгурують у формацiйнiй схемi, «не просто вихолощенi у гуманiтарному сенсi, рiвним чином вони звiльненi вiд життево конкретних деталей, випадковостей», а класична дилема «призначення – свобода волi» розв’язуеться тут на користь економiчно тлумаченого призначення, що «й методологiчно, й фактично некоректно» [16, с.

23].

Можна, мабуть, погодитися, особливо в умовах розвитку ознак постiндустрiального типу економiки та суспiльства, iз позицiею вчених, якi вважають, що «Історiя не е розгортання економiчноi, базисноi необхiдностi.

У нiй е людина, «егоiстичне» обличчя i зчеплений з ним простiр дii. Але е iнтегральний (не формацiйний) ефект самоорганiзацii великих складних систем. Історiя й реалiзуеться як синтез можливостей, що проявляються бiльш менш спонтанно, як статистичне резюмування альтернатив» [16, с. 23 – 24].

Певною схематичнiстю i водночас жорсткiстю прив’язки до ролi обмеженого кола об’ективних чинникiв, що визначають характер мотивiв, дiй та iнституцiональних форм переходу економiчних систем i суспiльства вiд одного якiсного стану до iншого, бiльш досконалого та оптимального, вiдзначаеться, на наш погляд, i технологiчний пiдхiд у системi методологii дослiдження закономiрностей розгортання та трансформацii складних соцiально-економiчних явищ i процесiв.