Бесіди майстра Хай Тао про стратегію

Я керуватиму не десятком воiнiв, i навiть не сотнею, i навiть не тисячею. Батько вiдразу призначить мене командувачем десяти тисяч вiдповiдно до мого високого походження.

– Починати вивчення мистецтва управлiння все одно потрiбно з малого, – вiдповiв Хай Тао. – Не навчившись керувати десятком, ти нiколи не зможеш керувати сотнею. Полководець повинен пройти послiдовно всi рiвнi розвитку, тiльки так вiн зможе розумiти своiх воiнiв, своiх десятникiв i сотникiв. Тiльки опанувавши тактику, можна переходити до стратегii.

– Те ж саме стосуеться i грошей, – додав, трохи помовчавши, майстер Хай Тао. – Тiльки навчившись поводитися зi 100 юанями, ти стаеш готовий до того, щоб мати справу з тисячею юанiв. І тiльки досвiд поводження з тисячею дозволить тобi бути гiдним розпоряджатися десятьма тисячами юанiв.

??

Бiй за правилами

Одного разу у ворота майстра Хай Тао постукав якийсь чоловiк.

– Я викликаю тебе на двобiй, великий воiне, – сказав вiн, зайшовши на подвiр’я й поставши перед очима Хай Тао i його домочадцiв.

 – Я викликаю тебе на двобiй i якщо ти приймеш виклик, вiн вiдбудеться просто тут i зараз, за правилами, викладеними в цьому манускриптi.

І вiн, вклонившись, подав Хай Тао згорнутий трубочкою й перев’язаний квiтчастою стрiчкою дорогий папiр.

– Я приймаю твiй виклик, невiдомий воiне, – вiдповiв Хай Тао, бо то був його звичай та обiтниця.

– І хто порушить правила, той вважаеться таким, що отримав ганебну поразку, – додав незнайомець.

Хай Тао висловив свою згоду легким поклоном i став розгортати документ.

У поглядi гостя блиснуло щось таке, що спонукало Хай Тао зупинитися й уважно подивитися на нього.

– Але ми ж ще не почали?.. – напiвствердно-напiвзапитально вимовив Хай Тао.

Незнайомець посмiхнувся й трохи схилив голову.

– Поединок вiдбудеться згiдно з правилами, – пiдкрес-лив вiн.

Хай Тао швидко згорнув документ.

– Цiлком можливо, у правилах написано, що поединок починаеться негайно, i той, хто завдав першого удару, вважаеться переможцем, – сказав Хай Тао.

 – Поки я читатиму, ти тим часом гепнеш мене палицею, i наш поединок буде завершено.

Обличчя незнайомця нiчого не виказувало, як у професiйних гравцiв в мацзян*.

– А якщо я триматиму тебе за зап’ястки, поки читатиму, а в правилах написано, що не можна торкатися супротивника до сигналу? Тодi я стану порушником правил, – вiв далi майстер. – А якщо я накажу слугам потримати тебе, а правила це забороняють? Поки я не знаю правил, я програв.