Різнобарвний менеджмент

Інодi це викривае схожiсть протилежностей, як у спiльному парадi Червоноi Армii i Вермахту у Брестi 1939 року.

В епоху, коли свiт Ісламу здiйснював великi географiчнi вiдкриття i дослiджував усi береги Індiйського океану, правовiрнi мандрiвники дивувалися i захоплювалися з того, як за тисячi миль у чужих краях абсолютно несхожi люди з iншим кольором шкiри i розрiзом очей читають тi самi книги, дотримуються тих самих правил, живуть тими самими цiнностями i безумовно виконують договори. Аналогiчним чином, але в менших масштабах християнство тримало разом роздроблену Європу.

За вiдсутностi зовнiшнiх загроз синiй свiт – це свiт стабiльностi та порядку. Синi консервативнi, нерiдко аж до догматизму, прагнучи зафiксувати i структурувати кожен аспект життя. Рiзноманiтнiсть iх лякае. Синi релiгii та iдеологii вчать нетерпимостi та впевненостi у власнiй правотi. Синi поважають унiформу, адже вона знижуе червону заздрiсть (в унiформi всi однаковi, тому вона мае сенс в армii i школi).

У синьому свiтi часто говорять про справедливiсть i цiнують ii понад усе. Розвинений синiй здатний рефлексувати своi вчинки i розумiти iншого, поставивши себе на його мiсце i використовуючи принцип «не роби iншому того, чого не бажаеш собi».

Дуже важливе слово синього свiту – честь. Честь означае слiдування Кодексу поведiнки навiть на шкоду власним iнтересам, а часом i життю («Зроби або здохни!»). Але навiть там, де честь не е головним поняттям життя, все одно пануе самообмеження аж до чернечого аскетизму.

Лицар i чернець – ось два типи героiв синього свiту. Праведнiсть – його iдеал.

Синiй вмiе накопичувати i передавати знання. Тому червоний знищуе синiй, спалюючи його книги на площах. Червоний знае вразливе мiсце синього.

Синя парадигма мислення – це опора в життi кожного з нас, вона надае нам переконання, що е щось важливiше за нас самих, що вся наша праця i випробування не марнi. Тому, бувае, синя парадигма активiзуеться наприкiнцi життя, коли час пiдбивати пiдсумки.

Помаранчевий свiт – свiт-механiзм

Непорушнiсть догм синього свiту сприяе збереженню порядку i вiдноснiй справедливостi, але гальмуе розвиток. Ідеал синього свiту – суспiльство, застигле в нерухомостi. Проте врештi-решт його мешканцям хочеться розвитку, i нерiдко iх обурюють помилки непогрiшимих синiх Авторитетiв i явна невiдповiднiсть догм картинi свiту, яка поступово накопичуе новi й новi деталi.