Статті з історії України першої половини 20-го століття

Бойко: «Сталiн i його оточення з часом далi бiльше переконувалось у тому, що потреби iндустрiалiзацii простiше i гарантованiше можна задовольнити, спираючись не на 25–30 мiльйонiв iндивiдуальних селянських господарств, а на 200–300 колгоспiв;… не держава мусила залежати вiд значноi кiлькостi неконтрольованих селянських господарств, а сконцентрованi у великi спiльнi господарства селяни мусили перебувати у залежностi вiд державних структур» [16 - Бойко О.Д. Історiя Украiни. Посiбник. – Киiв, 2004. – С.296.

].

Подiбний погляд подiляють i чимало iнших iсторикiв. Зокрема, у працi сучасних росiйських авторiв «Сплошная коллективизация в Украине. Голодомор 1933–1934 гг.» стверджуеться, що «уряду був потрiбен механiзм стабiльного постачання хлiбом», яким i стала колективiзацiя [17 - Сплошная коллективизация в Украине. Голодомор 1933–1934 гг. // man-history, jimdo.com]. Ще далi iдуть украiнськi автори статтi «Голодомор – черная страница украинской истории» [18 - Кокотюха А., Скляренко В.

, Сядро В., Харченко П. Голодомор – черная страница украинской истории // 50 знаменитых загадок истории Украины. – Харьков, 2008.], де наводяться слова вiдомого радянського дiяча С.Косiора про те, що треба було за будь-яку цiну вiдiбрати в украiнського селянства хлiб, тому що нiбито хлiбороби Украiни вирiшили задушити радянську владу «кiстлявою рукою голоду». Доволi чiтко висловлюеться з цього приводу американський iсторик Норман Неймарк, який пiдкреслюе, що Сталiн вирiшив здiйснити у 1929 роцi колективiзацiю, реагуючи на небажання селянства продавати свою продукцiю за невигiдними йому низькими цiнами [19 - Норман М. Неймарк. Геноциди Сталiна. – Киiв, 2011.].

Варто зазначити, що подiбними мотивами керувалися в Украiнi комунiсти i у 1919 роцi, коли вони зробили першу (щоправда, невдалу) спробу колективiзувати ii сiльське господарство. Зокрема, таку думку у свiй час висловив сучасний украiнський дослiдник В.Ф.Верстюк [20 - Див.: Верстюк В.Ф. Махновщина. – Киiв, 1991.

 – С.88.].

Варто додати, що в iсторичних працях можна зустрiти i деякi iншi причини колективiзацii. Зокрема, iнодi згадуеться, що радянська держава вдалася до неi для того, щоб отримати необхiдну iй валюту. А О.Д.Бойко пiдкреслюе, що однiею з ii цiлей було розширення соцiальноi бази диктатури пролетарiату за рахунок лiквiдацii завжди ворожого або потенцiйно ворожого марксизму-ленiнiзму селянина-власника [21 - Бойко О.Д. Вказ. праця. – С.336.].