Статті з історії України першої половини 20-го століття

Статтi з iсторii Украiни першоi половини 20-го столiття

Володимир Горак

Статтi присвяченi трьом важливим i вiдносно маловiдомим питанням iсторii Украiни – повстанськiй боротьбi на Донбасi у роки Першоi росiйськоi i украiнськоi революцii 1917-1921 рокiв, порiвняльному аналiзу чотирьох унiверсалiв Центральноi Ради та iсторичним концепцiям колективiзацii Украiни. На великому фактологiчному матерiалi автор вiдтворюе хiд боротьби повстанцiв Донбасу у 1905-1921 роках i причини ii поразки, аналiзуе змiст манiфестiв Центральноi Ради у його динамiцi, розкривае суть рiзних концепцiй колективiзацii Украiни i визначае ступiнь iх вiдповiдностi iсторичнiй правдi.

Володимир Сергiйович Горак

СТАТТІ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 20-ГО СТОЛІТТЯ

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ (1929–1933 РР.)

До питання про порiвняльний аналiз радянськоi сучасноi вiтчизняноi i захiдноi iсторiографii

1. Причини здiйснення суцiльноi колективiзацii в Радянському Союзi

За загальними законами фiлософii, будь-яке явище суспiльства i природи не може виникнути i тим бiльше тривати бiльш-менш довгий час, якщо для цього вiдсутнi необхiднi причини та передумови.

Інакше кажучи, якщо такi чинники в реальностi вiдсутнi, то i само те чи iнше явище, що називаеться, не вiдбудеться. Звичайно, не була винятком проведена в Радянському Союзi у 1929–1933 роках суцiльна колективiзацiя, яка кардинально змiнила життя не тiльки мiльйонiв трудiвникiв, а й життя Украiни в цiлому.

То якими ж були, на думку iсторикiв, конкретнi причини i передумови цiеi без перебiльшення епохальноi подii?

Автори широковiдомого у свiй час радянського видання – «Історiя Комунiстичноi партii Радянського Союзу» стверджують, що головною причиною проведення суцiльноi колективiзацii мав стати перехiд вiд дрiбноселянського господарства, яке продовжувало капiталiзм, до великого соцiалiстичного сiльськогосподарського виробництва [1 - Історiя Комунiстичноi партii Радянського Союзу.

Киiв, 1984.].

На думку радянських iсторикiв, це було зумовлено головним чином тим, що на момент прийняття рiшення про здiйснення колективiзацii «дрiбне» i розпорошене селянське господарство вже, за великим рахунком, вичерпало серйознi можливостi для пiдвищення продуктивностi працi [2 - Там само. – С.344.].