Україна, 1918: Хроніка

Але все вмiстилося в один «скорочений» 1918 рiк.

Ця книга не претендуе на глибоке наукове дослiдження i повноту викладу iсторичних подiй та явищ 1918 року в Украiнi. Основну увагу придiлено тим, якi, на думку автора, е найбiльш важливими, цiкавими й визначальними для подальшого розвитку нашоi краiни.

Головну мету автор вбачае в популяризацii вiтчизняноi iсторii в цiлому та iсторii Украiнськоi революцii 1917–1921 рокiв зокрема. З цiеi причини для книги було обрано науково-популярний формат. Пiд час написання автор спирався на значний масив архiвних та опублiкованих документiв, спогадiв, матерiалiв преси та наукових дослiджень, список яких подаеться пiсля основного тексту роботи.

Частину iсторичних джерел або фрагменти з них наведено у текстi, при цьому збережено iхнiй стиль та орфографiю. Для зручностi читання всi дати в текстi, за винятком окремо згаданих випадкiв, наведено за новим стилем (григорiанським календарем).

Мирнi переговори у Брест-Литовську i пiдписання миру

1 сiчня до Брест-Литовська (нинi мiсто Брест, Бiлорусь) прибула делегацiя Украiнськоi Народноi Республiки для участi у мирних переговорах.

Такi перемовини у Брест-Литовську мiж представниками Радянськоi Росii та краiн Четверного союзу (Центральних держав), до якого входили Нiмеччина, Австро-Угорщина, Болгарiя i Туреччина, почалися ще 2 грудня 1917 року. Їхнiм iнiцiатором став росiйський бiльшовицький уряд на чолi в Володимиром Ульяновим-Ленiним. Фактично, бiльшовики не мали вибору.

З одного боку, гасло «Мир без анексiй i контрибуцiй» було одним iз провiдних у iхнiй програмi та увiйшло до «Декрету про мир», що був ухвалений ІІ Всеросiйським з’iздом рад. З iншого, вони доклали чималих зусиль до того, щоб пiсля Лютневоi революцii росiйська армiя почала швидко розкладатися, в результатi чого переважна бiльшiсть фронтових частин втратила боездатнiсть, i сил для продовження вiйни проти потужних держав практично не залишилося.

Уряд Володимира Ленiна пропонував приеднатися до перемовин краiнам Антанти, але вони категорично вiдмовилися.

Треба вiдзначити, що захоплення влади бiльшовиками шляхом збройного перевороту, сам характер iхнього лiворадикального режиму сприймалися урядами краiн-союзникiв Росii по Першiй свiтовiй вiйнi вкрай негативно. Зокрема, «Декрет про мир» взагалi вважали закликом до свiтовоi революцii.

У краiнах Четверного союзу теж не мали iлюзiй щодо бiльшовикiв.