Три мушкетери

Отже, ви розумiете, добродiю… Але що то? – несподiвано скрикнув пан Бонасье.

– Що? – спитав д’Артаньян.

– Он там, там…

– Де?

– На вулицi, навпроти ваших вiкон, у пiд’iздi! Людина, закутана в плащ!

– Це вiн! – в один голос вигукнули д’Артаньян i Бонасье, впiзнавши кожний свого ворога.

– О, цього разу… – вигукнув д’Артаньян, хапаючись за шпагу, – цього разу вiн уже не втече вiд мене!

І, вихопивши шпагу з пiхов, вiн вибiг з кiмнати.

На сходах вiн зустрiв Атоса i Портоса, якi саме йшли до нього.

Вони розступились, i д’Артаньян пролетiв мiж ними, мов стрiла, випущена з пращi.

– Куди ти так поспiшаеш? – гукнули йому вслiд мушкетери.

– Незнайомий iз Менга! – не зупиняючись, вiдповiв д’Артаньян i зник.

Д’Артаньян не раз розповiдав друзям про свою зустрiч з незнайомим, а також про гарненьку мандрiвницю, котрiй цей чоловiк доручив доправити якесь дуже важливе послання.

На думку Атоса, д’Артаньян загубив листа пiд час бiйки, яка спалахнула того дня.

Дворянин, як гадав Атос, – а з опису, що його навiв д’Артаньян, вiн дiйшов висновку, що невiдомий, безперечно, належить до дворянського стану, – дворянин не здатний на таку пiдлiсть, як викрадення листа.

Портос у всьому цьому вбачав лише любовне побачення, призначене дамою кавалеровi або кавалером дамi, побачення, якому перешкодила поява д’Артаньяна i його жовтого коня.

Арамiс зауважив, що це один з тих загадкових випадкiв, коли краще навiть не намагатися щось розгадати.

Отож з того, що д’Артаньян устиг iм сказати, вони вiдразу збагнули, про кого йдеться. Гадаючи, що д’Артаньян, наздогнавши незнайомого або не знайшовши його, однаково повернеться додому, обидва мушкетери й далi пiднiмалися сходами.

Ввiйшовши до кiмнати д’Артаньяна, вони нiкого там не застали: домовласник, побоюючись наслiдкiв сутички, яка неодмiнно мала вiдбутися мiж його мешканцем та незнайомим, i зважаючи на тi особливостi своеi вдачi, що про них вiн сам перед тим казав, вирiшив, що для нього найкраще в цiй ситуацii – непомiтно зникнути.

IX

Д’АРТАНЬЯНОВА ВДАЧА ПОТРОХУ ВИМАЛЬОВУЄТЬСЯ

Як i передбачали Атос та Портос, за пiвгодини д’Артаньян повернувся. І цього разу вiн знову не змiг наздогнати незнайомого, який зник, мов у воду впав. Д’Артаньян зi шпагою в руцi оббiгав усi найближчi вулицi, але не знайшов нiкого, хто був би схожий на людину, яку вiн шукав.