Світова гібридна війна: український фронт

Новацiею, як пiдтверджуе росiйсько-украiнська агресiя, е цiлеспрямоване використання особливостей сучасного безпекового довкiлля для ведення гiбридних военних дiй на територiях краiн iз невизначеного, буферного, простору – мiж державами з демократичними та авторитарними режимами. Буфернi краiни навiть у бiполярному свiтi були джерелом пiдвищеноi небезпеки. А в умовах глобалiзованого свiту та гiбридних вiйн ризики вiд iснування таких буферних утворень значно пiдвищилися, що, разом зi зруйнованою системою надiйних мiжнародних гарантiй, ставить пiд сумнiв будь-якi iдеi використання новiтнього подiлу свiту мiж великими державами як iнструменту мiжнародноi стабiлiзацii.

Гiбридна вiйна як парасольковий термiн

Поняття гiбридноi вiйни не вiдкидае традицiйних поглядiв на вiйну, а радше доповнюе iх з урахуванням динамiчних змiн у мiжнародному безпековому довкiллi та iнших суттевих чинникiв, що впливають на методи ведення вiйн. Вiйськовий аналiтик Ф. Гоффман, теоретик концепцii гiбридноi вiйни, який увiв цей термiн до широкого обiгу, виходив власне iз тези про наявнiсть спадковостi у вiйнах усiх часiв, про актуальнiсть iсторичних урокiв i прийомiв ведення вiйн та поведiнки ворогiв, описаних ще Фукiдiдом.

Водночас Гоффман спробував сформулювати принципово новi узагальненi характеристики сучасних конфлiктiв. Центральною в його концепцii е теза про посилення тенденцii до конвергенцii у сучасних конфлiктах, яка виявляеться у зближеннi та взаемному проникненнi (поеднаннi) аспектiв вiйни, якi прийнято вiдокремлювати: фiзичного i психологiчного вимiрiв, кiнетичноi i некiнетичноi зброi, учасникiв та неучасникiв бойових дiй.

Конвергенцiя охоплюе, на його думку, регулярнi мiлiтарнi сили i проксi-угруповання, вона стирае межу мiж державними i недержавними суб’ектами бойових дiй, а також iхнiми неоднаковими збройними потенцiалами. Ця тенденцiя змiнюе форми (модальностi) ведення вiйни, а традицiйнi категорiальнi розрiзнення мiж тероризмом, конвенцiональними вiйськовими дiями, кримiналом, iррегулярними вiйнами втрачають, на думку Гоффмана, свое практичне значення.

[8 - Hoffman, F.G. Hybrid Warfare and Challenges. // JFQ. – January 2009. – № 52. – National Defense University Press.]

Таким чином, попри аргументи проти термiна «гiбридна вiйна» неможливо заперечувати, що сучаснi форми ведення вiйн породжують значну кiлькiсть нових вiйськових, правових, а також соцiальних, моральних та iнших проблем, що вимагають невiдкладних вирiшень.