Світова гібридна війна: український фронт

Антиподом звичайноi вiйни е неконвенцiйна вiйна (unconventional war). До цiеi категорii можна вiднести всi вiйни, методи ведення яких не е «звичайними». Тому цей термiн занадто широкий для прикладного використання у конкретних випадках. Неконвенцiйними е, наприклад, вiйни, якi б могли вестись, але досi не велися, з переважним використанням неконвенцiйноi зброi, якою е зброя масового ураження. Достатньо глибоко розроблена теорiя ядерноi вiйни, як обмеженоi, так i глобальноi. Уявлення про хiмiчну вiйну i бiологiчну вiйну бiльш локальнi.

Деякi епiзоди Першоi свiтовоi вiйни iнодi позначаються як «хiмiчна вiйна».

Треба зауважити, що застосування збройних сил бiльшостi провiдних краiн у звичайнiй вiйнi з другоi половини ХХ ст. передбачае можливiсть дiй з обмеженим використанням ядерноi, хiмiчноi, бiологiчноi та радiологiчноi зброi (власним або з боку противника). Тому говорити про iнший тип вiйни в цьому контекстi можна, тiльки якщо використання певного типу неконвенцiйноi зброi стае домiнантним.

У бiльшостi випадкiв термiн «неконвенцiйна вiйна» е синонiмом iррегулярноi вiйни (irregular war). Суб’ектами таких вiйн е рiзноманiтнi недержавнi актори, якi використовують методи, не характернi для регулярних вiйськ держав. Їх дii проти державних акторiв е, зазвичай, асиметричними. Тому вiйни державних i недержавних суб’ектiв е асиметричними вiйнами. Сторони використовують своi найбiльш ефективнi iнструменти, спрямовуючи iх проти точок уразливостi противника, якi е принципово рiзними.

Залежно вiд конкретних обставин використовують уточнювальнi термiни для опису особливостей iррегулярноi вiйни: громадянська вiйна, партизанська вiйна, повстанська вiйна (як антипод – контрповстанська вiйна).

Існують двi лiнii теоретичноi розробки концепцii iррегулярноi вiйни. Перша пов’язана зi свiдомим використанням iррегулярних методiв. Друга – з контрметодами ведення вiйни проти «iррегулярного противника» (який, зазвичай, проти державних акторiв дiе асиметрично).

Органiзованi партизанськi рухи використовувалися пiд час Другоi свiтовоi вiйни, особливо з боку СРСР.

Пiсля ii завершення цей радянський досвiд був використаний при створенi системи територiальноi оборони, яка мала посилювати дii вiйськ, у тому числi через органiзований опiр населення на окупованiй противником територii. Радянська доктрина вiдбивала уявлення про «народну вiйну», або «вiтчизняну вiйну», в якiй тотально використовуються всi можливостi боротьби з ворогом.