Світова гібридна війна: український фронт

] (рiдше – i частiше iронiчно – говорять про перемогу для схвалення дiй громадськостi, якiй вдаеться вiдстояти своi iнтереси).

Таким чином, модель протиставлення народ – влада часiв Майдану зими 2013–2014 рр. частково зберiгае свою роль у типологiчно схожому протистояннi громадськостi та влади (хоча влада за цей час змiнилася).

Однак, якщо взяти до уваги, що однiею з цiлей гiбридноi вiйни РФ проти Украiни е пiдрив легiтимностi украiнськоi влади i роздмухування внутрiшньополiтичних суперечностей, цей випадок зовнi «нелогiчноi» iнтерпретацii перемоги як антонiма зради цiлком вписуеться до дискурсивного контексту гiбридноi агресii.

Хоча виразний iгровий вiдтiнок протиставлення зрада/перемога частково знижуе можливостi його деструктивного застосування.

Однак специфiка гiбридноi вiйни потребуе створення власного переконливого розумiння змiсту перемоги над ворогом. Особливо важливим стае бачення бажаних пiслявоенних сценарiiв iз залученням принципiв мiжнародного права у частинi правила пiсля вiйни (jus post bellum), iхньоi модифiкацii для умов гiбридноi вiйни та з точки зору вiдповiдальностi гiбридного агресора.

У тому випадку, коли перспектива переконливоi й остаточноi вiйськовоi перемоги над агресором е вiддаленою, особливоi ваги набувае когнiтивний вимiр гiбридноi вiйни, досягнення успiхiв у якому потребуе послiдовного застосування дискурсивних засобiв, створення ефективного стратегiчного наративу з погляду виключно нацiональних iнтересiв Украiни. Проблема реалiзацii власних нацiональних цiлей та перешкоджання реалiзацii полiтичних цiлей ворога виходить на перший план.

Головною полiтичноi метою Украiни е продовження свого iснування як суверенноi незалежноi держави. Натомiсть гiбридна агресiя РФ проти Украiни здiйснена з полiтичною метою ii упокорення, знищення суверенiтету Украiни i повернення ii до сфери геополiтичного впливу РФ. Досягнення цiеi мети РФ передбачае добитися за допомогою трьох полiтичних вимог, сформульованих ще до початку гiбридноi вiйни: iх виконання (разом чи окремо) могло б засвiдчити поразку Украiни.

Це федералiзацiя Украiни, офiцiйний статус росiйськоi мови як другоi державноi i змiна зовнiшньополiтичного курсу, тобто юридично зафiксована вiдмова Украiни вiд европейськоi та евроатлантичноi iнтеграцii.

Вiйськовий аспект перемоги над агресором забезпечуеться нарощуванням власноi мiлiтарноi потужностi Украiни, як для цiлей оборони, так i як фактор стримування нападника.