Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні)

Комiсiя також не знайшла достатнiх пiдтверджень, що голод був спецiально спланований, аби забезпечити успiх полiтики Москви.

Висновки комiсii стали надбанням громадськостi[38 - Варто знати, утiм, що дискусiя з комiсiею таки вiдбулася. Спочатку на ii дiяльнiсть вiдреагував перший секретар посольства СРСР в Канадi Ю. Богаевський, який в листi до комiсii заперечував вiдокремлення «украiнського» голоду вiд «загальносоюзного», посилаючись при цьому на статтю С. Кульчицького у газетi «News from Ukraine» (лютий 1988).

Потiм до комiсii надiйшов лист вiд 14 жовтня 1988 р., пiдписаний чотирма представниками Академii наук УРСР – Б. Бабiем, І. Курасом, В. Денисовим та С. Кульчицьким. В листi заперечувалася теза про голод-геноцид, спрямований проти украiнцiв, i повторювалися вже стандартнi на той час твердження про те, що голод 1932—1933 рокiв був наслiдком форсованоi колективiзацii насильницьких хлiбозаготiвель, вiдступу вiд ленiнських принципiв i результатом сталiнського «великого стрибка» коштом селянства. Лист мiстив украй неприемний для комiсii пасаж – йшлося про те, що згiдно з публiкацiями про роботу комiсii, вона вже зробила висновки, ще не закiнчивши роботу (насправдi це були публiкацii СКВУ, а не комiсii, в них справдi мiстилися твердження про голод-геноцид). Зрозумiло, в СРСР навiть у наукових дослiдженнях про цю дискусiю не згадували. Докладнiше див.: Hobbins A. J., Boyer D. Seeking Historical Truth… – P. 163—165.] вже тодi, коли в Радянському Союзi i в Украiнi рiвень дискусiй i знання про 1932—1933 роки фактично знiвелювали можливий викривальний ефект доповiдi юристiв. Заключний варiант доповiдi комiсii було передано секретаревi ООН з питань прав людини (планувалося вручення Генеральному секретаревi) та президентовi Парламентськоi Асамблеi Ради Європи навеснi 1990 р. «На жаль, – зазначав тодi один з членiв комiсii, – подii випередили наш звiт: на той час, коли його було опублiковано, полiтична сцена в Радянському Союзi змiнилася настiльки, що за винятком висновкiв про геноцид, всi iншi нашi вiдкриття вже були надбанням радянськоi громадськоi думки i навiть влади»[39 - Humphrey John P. Famine, International Law and Human Rights: A Statement on the 1990 Report of the International Commission of Inquiry Into the 1932—1933 Famine in Ukraine // Famine-Genocide in Ukraine 1932—1933. Western Archives, Testimonies, and New Research / Ed. by Wsevolod W. Isajiw. – Toronto, 2003. – P. 95.].